Двокрапка

Микола Минулого разу я обіцяв, що ми обговоримо з вами цей вірш Луки 23:43, пригадуєте?

Назар     Так, я люблю усе перевіряти.

Микола Довгий час точаться суперечки як слід читати Луки 23:43: «Поправді кажу тобі:   сьогодні ти будеш зо Мною в раю!» чи «Поправді кажу тобі сьогодні:   ти будеш зі мною в Раю» (переклад нового світу Святого Письма).  Як вважаєте, де має стояти двокрапка — перед словом "сьогодні" чи після?

Назар     Головне, щоб було так як у оригіналі.
 
Микола  Чи вам відомо, що розділові знаки почали вживатись аж у IX столітті н. е.? То що ви візьмете за основу для вирішення цього питання: вчення Христа і решту Біблії, чи розділовий знак, вставлений у текст через сотні років після того, як Ісус промовив ці слова?

Назар     Звичайно ж вчення Ісуса і Біблію.

Микола Однак, у більшості перекладів розділовий знак вживається так, що суперечить способу мислення Христа. А Ісус аж ніяк не вважав рай якоюсь частиною світу померлих, а швидше мав на увазі відновлення раю на землі. Про це свідчать його слова: «… надходить час, коли всі, хто перебуває в пам’ятних гробницях, почують його голос і вийдуть: хто чинив добро — для воскресіння життя, а хто чинив зло — для воскресіння суду. (Ів. 5:28, 29). Зрозуміло, що вийдуть з гробниць на землі, а не на небі. У Біблії рай це не просто якийсь стан небесного блаженства, а це буквальне місце, в якому колись перебували Адам з Євою, з якого вони були вигнані. Хіба той рай був на небі?

Назар     Ні, рай був на землі. Я розумію куди ви хилите. Але Ісус пообіцяв тим, хто повірить у нього, що вони будуть царювати із ним на небі. 

Микола Давайте поміркуємо, коли Ісус міг виконати свою обіцянку: 1. в той же день? 2. Чи після того, як сповнить Божий намір та зробить землю раєм? В той же день він не міг цього зробити аж ніяк, бо був у могилі, а воскрес аж на третій день! Тому можна зробити висновок, що Ісус говорив про майбутнє. Чи не так?

Назар     Так, хоча я і не зовсім розумію, але Біблія для мене – авторитет. Цього не можна заперечити.

Микола Досі земля ще не перетворена на рай. Тому злочинець не міг потрапити туди в той день, коли помер. З іншого боку, Ісус обіцяв йому життя в раю, а не на небі. Дехто все ж вірить, що мова про небесний рай, але це не так. То З чого ще видно, що говорилось про земний Рай?  Чи хочете знати, що написано про це у Біблії?

Назар     Я маю сумнів, що ви це зможете довести, але я все ж хочу знати як це можливо, бо Ісус буде на небі, а рай на землі?

Микола Приємно, що ви хочете знайти правду. Тож в Об’явлення 21:1—5 і 22:1, 2 описуються чудові умови, які існуватимуть на «новій землі» і які нагадують перший Рай в Едемі, де було дерево життя. Як уже було сказано, Ісус обіцяв розкаяному розбійникові, що він буде жити в раю, але цю обіцянку Ісус виконає лише тоді, коли царюватиме з неба над землею та воскресить усіх достойних жити під його правлінням, (в тому числі й розкаяного розбійника). Тож яким чином Ісус буде із злочинцем? У тому розумінні, що воскресить його, попіклується про його фізичні та духовні потреби для вічного життя. Якщо вами хтось опікується, дбає про ваші потреби, то чи ви не вважаєте таку особу близькою? Чи не скажете про неї, що вона з вами, навіть, якщо між вами простягається велика відстань?

Назар     Таке пояснення логічне і зрозуміле.

Микола Отже, Ісус помираючи обіцяв, що той розбійник буде мати можливість жити у раю, коли воскресне. Тому слова записані Лукою можна прочитати лише так: «Правду говорю тобі сьогодні: ти будеш зі мною в Раю». Чи ви згодні з цим?

Назар     Погоджуюсь. Але у мене тепер виникли ще інші питання.

Чи Біблія для українців?

Нема такої національності як самарянин, але «добрі самаряни» є по цілій землі. У притчі про доброго самарянина Ісус говорив не лише про милосердя до незнайомих, але й засуджував упереджене ставлення євреїв до інших. Не уникнули цієї проблеми й інші народи, ставлячись у свою чергу підозріло й зневажливо до єврейського народу. 

Переважно люди ставляться з упередженням до тих, які відрізняються від них походженням, релігією, національністю, статками та ін..

Декотрим довелось відчути таке ставлення до себе. У такі прикрі моменти дуже гостро відчуваєш несправедливість, що панує у світі.

Що породжує упередження і дискримінацію?

Люди часом не задумуються про причини їхнього упередження, а ці причини часто мають глибоке коріння. 

Як маленький сірничок може знищити великого ліса, так само й  несправедливість у ставленні до інших матиме свої гіркі наслідки. Хоч би як хтось намагався виправдовувати таку негідну поведінку, то цим він ображає Бога.

Ось приклад розмови:

Олекса    Чи ви довіряєте Біблії?

Левко         Ріки міліють, ліси рідіють… Як я можу довіряти євреям, які норовлять когось використати, обхитрувати, вони шукають вигоди, а таких як ми з вами вони мають за рабів. Біблію написали для того, щоб загарбати і підкорити увесь світ. 

Олекса    Але хіба всі євреї такі? І чи немає серед українців жорстоких жадібних людей?

Левко         Та є в усіх народах такі… 

Олекса    А ви вірите в Бога?

Левко         Так я вірю в Бога і ходжу до церкви, до нашої української. А що?

Олекса    То ви напевно добре знаєте, що Ісус і всі апостоли без винятку були євреями. Ми не можемо говорити про усіх євреїв зневажливо, бо серед них є достойні люди, чи ж не так?

Левко         Чому ж тоді їх Бог покарав? Хіба не вони вбили Ісуса? А хто переслідував і вбивав апостолів?

Олекса    Не лише їх, але й інших євреїв, що стали християнами. Апостол Павло визнавав, що переслідував християн, які зреклися віри батьків: «...«Я юдей, ... Мене навчили точно дотримуватися Закону прабатьків; і я був ревним служителем Бога так само, як всі ви сьогодні. Я переслідував — іноді навіть до смерті — поборників цієї Дороги: зв’язував та віддавав у в’язниці як чоловіків, так і жінок,» (Дії 22:3, 4). Таким він був через незнання. А пізніше він став вірити в Ісуса та проповідувати про нього не тільки євреям але й іншим. Ісус йому пробачив, призначивши його апостолом, тому Павло написав: «...мене було призначено навчати про віру і правду інші народи.» (1 Тимофія 2:7), (Дії 22:6—16) Чи Павло ставши християнином перестав бути євреєм?

Левко         звичайно, що ні, - я ніколи не задумувався про те, що і серед євреїв могли бути теж християни. Виходить, вони від своїх же й постраждали.

Олекса    Колись Бог вибрав євреїв для важливого завдання, але зрештою вони були відкинуті як вибраний народ за непослух.

Левко        А чому вони дотепер вважають себе кращими за інших?

Олекса    Протягом віків, ще до приходу Ісуса вони почали викривляти Божі закони, неправильно їх трактуючи, вони додали безліч правил, що вважали їх вищими за Божі. За часів Ісуса євреї настільки відійшли від Божої науки, що Ісус сказав про них: «...«Мойсеєве місце зайняли книжники й фарисеї… Вони в’яжуть важкі тягарі та звалюють їх на плечі людей, а самі не хочуть їх і пальцем ворухнути… Вони все роблять для того, щоб їх бачили люди, бо розширюють коробочки з уривками з Писання, які носять для захисту, і подовжують торочки на своєму вбранні. Вони люблять мати найпочесніші місця на вечерях та сидіти спереду в синагогах  і прагнуть, аби їх вітали на ринкових площах і зверталися до них: «Учителю».» (Матвія 23:2—7) Як бачите, Ісус засуджував таку поведінку. Бо вони не лише величалися, але й презирливо ставились до людей: до неєвреїв, до жінок, до вбогих.

Такі розмови можна почути дедалі частіше. Переважно люди намагаються виправдати своє упереджене ставлення до інших тим, що інші заслуговують такого ставлення до себе. Але чи це подобається Богові? І чи Він потурав огидній зарозумілій поведінці тих, кого вибрав для виконання важливого завдання? От про це говориться у Вартовій башті: 

«Ці фанатичні керівники взяли з Мойсеєвого Закону вказівки про відокремленість від інших народів та перекрутили їх, вимагаючи від людей ставитися з презирством до неєвреїв. Так вони поступово створили релігію, що закликала ненавидіти язичників, а це в свою чергу викликало ненависть з боку тих самих язичників.

Юдейським провідникам було досить легко проповідувати презирство до язичників, бо євреї за тих часів і так вважали язичників підлими створіннями. …Під впливом своїх керівників євреї трималися осторонь від інших та розвинули в собі підкреслене почуття виключності. (Порівняйте Івана 4:9).

Такі вчення про неєвреїв аж ніяк не сприяли добрим стосункам між євреями та язичниками. Язичники почали вважати євреїв людьми, котрі ненавидять усе людство. Римський історик Таціт (народився коло 56 року н. е.) зауважив стосовно євреїв, що «вони ставляться до всіх інших людей з цілковитою ненавистю, як до справжніх ворогів». Таціт також стверджував, що язичників, навернених в юдаїзм, вчили зректися своєї країни та вважати за ніщо свою сім’ю та друзів. У більшості випадків римляни толерантно ставилися до євреїв, котрі через свою чисельність здавалися досить грізним ворогом. Але повстання, учинене євреями 66 року н. е., призвело до жорстоких репресій з боку римлян, кульмінацією яких стало знищення Єрусалима в 70 році н. е.

Чи було щось спільне між таким поглядом на чужинців та формою поклоніння, якої навчав Мойсеїв Закон? Закон справді заохочував триматися окремо від інших народів, однак метою цього було захистити ізраїльтян, особливо їхнє чисте поклоніння (Ісуса Навина 23:6—8). Одночасно Закон вимагав, аби до чужинців ставилися справедливо й чесно, а також виявляли до них гостинність; відійти від цієї вимоги можна було лише тоді, коли чужинець виявляв явний непослух до ізраїльських законів (Левит 24:22). Єврейські релігійні провідники Ісусових днів відійшли від поміркованості у стосунках із чужинцями, якої з усією очевидністю навчав Закон. Отже, вони створили форму поклоніння, котра розпалювала ненависть і до котрої ставилися з ненавистю інші. Насамкінець єврейський народ у першому сторіччі втратив схвалення Єгови (Матвія 23:38)." ("Вартова башта", 1 грудня 1998 р., стор. 9–10 абз. 7–11). 

Коли упередження і дискримінації уже не буде? Які поради дає Бог, щоб викоренити упередження?

Біблія унікальна книга

Для багатьох Біблія є книгою натхненою Богом. Але є й такі, для яких Біблія не є авторитетом. Одні не вірять, що вона від Бога і що її написали люди, інші ж мають недовіру до тексту. Для прикладу наведемо погляд однієї людини: «А кто решает что есть "натхненими Святим Божим духом" а что нет? И если автором есть сам Бог - то почему люди позволяют себе (неоднократно) корректировать то что там написано? Или они считают то, что Бог написал - было неправильным?
Это я к тому что тексты редактировались в разное время и кто как считал это нужным делать, т.е. что-то выкинули, что-то добавили.

Писчий люд выбрасывал для экономии бумаги все гласные и получалось например: "Крм" и думай потом при переводе, что это – "корм", "корма корабля" или "кроме".»

     
      Розгляньмо докази того, що Біблія є книгою від Бога та чи можна їй довіряти. Для цього варто з’ясувати кілька питань:

1.     Чому унікальна? 

історична точність 

чесність і відвертість

внутрішня гармонія

наукова точність

сповнені пророцтва 

2.   Хто писав Біблію, її зміст та період написання?

 Хто є автором Біблії?   

про що говориться у Біблії

як Біблія дійшла до наших днів?

3. Мова оригіналу, переклади.  
Як збереглася до нашого часу?

4. Достовірність текстів (чи було змінено текст). 

Біблійний канон та апокрифи

Якщо ви прочитали всі посилання, то можете зробити висновки самі.