Чому важливо розвивати духовність?

Весь матеріальний світ підкоряється точним законам, що встановлені  Верховним Законодавцем Богом Єговою. Навіть його улюблений Син, Ісус Христос, вірно слухався закону свого Батька ще до створення фізичного всесвіту! Закони також керують ангелами (Псалом 103:20). 

Навіть тварини керуються законами, слухаючись інстинкту, який вклав у них Творець. "Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі: мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом; борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять; немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить; павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!" (Приповістей 30:24-28; Єремії 8:7).

А що сказати про людей? Як частина світобудови, - людина підкоряється законам Творця. Хоча нам дані такі дари, як розум, моральність і духовність, ми все-таки потребуємо божественного закону, котрий би вказував нам, як користуватися цими дарами. 

Наші прабатьки Адам і Єва були досконалими та мали можливість жити вічно, але вони не захотіли слухатися законів Творця, через що було втрачено духовний зв'язок з Богом (Буття 1:26—28; 2:15—17; 3:6—19). Тому Адам і Єва померли, та передали у спадок своїм нащадкам гріх і смерть. Унаслідок цього ми народжуємося грішними та потребуємо керівництва, щоб відновити стосунки з Богом. 

Нехтуючи "вказівні знаки" та "правила руху" дані Творцем ми можемо опинитись у тупику, чи узбіччі, а навіть зазнати катастрофи на дорозі до справжнього життя.

У Біблії говориться, що люди були створені за Божим образом (Буття 1:26, 27). Це значить, що навіть недосконалі люди спроможні наслідувати особисті риси Бога та цінувати духовне. Цар Давид, який допустився багатьох помилок, розумів, що його життя повністю залежить від Бога: «В Тебе джерело життя, — в Твоїм світлі побачимо світло» (Псалом 36:10).

Піклуючись про наше майбутнє, Бог дає нам можливість задовольняти свої духовні потреби, а також дає відповідне керівництво, щоб ми могли бачити, що корисне для нас, а що ні. Ісус сказав: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4)

Отже, нам украй потрібно споживати духовну їжу. Наше духовне і фізичне здоров’я залежить від того, наскільки глибокі в нас знання з Біблії і наскільки наполегливо ми намагаємось застосовувати біблійні принципи у своєму житті (Ісаї 48:17, 18).

Що цінніше за золото ?

         У Приповістей 2:1—6 говориться: «Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш, щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму, якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом, якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів,— тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання, бо Господь дає мудрість, з Його уст – знання й розум».Срібло та золото – чому ці метали завжди асоціюються із владою, заможністю, стабільністю та безпекою? Оскільки, як золото так і срібло, а також інші коштовності  мають цінні властивості, тому з давніх часів люди докладають багато зусиль, щоб здобути їх та володіти ними.
Цінності їм додає ще й те, що вони рідко зустрічаються у природі та важко видобуваються.          Цар Соломон був наймудрішою та найбагатшою людиною свого часу і це не є перебільшенням, як дехто вважає. У рубриці «Чи ви знаєте?» журналу «Вартова башта» зазначено: «У Святому Письмі говориться, що цар Тира Хірам послав Соломону понад 4 тонни золота, стільки ж подарувала йому цариця Шеви, а з Офіру Соломонові кораблі привезли понад 14 тонн золота. За словами Біблії, «вага того золота, що приходило для Соломона в одному році», була «шість сотень шістдесят і шість талантів золота», тобто приблизно 23 тонни (1 Царів 9:14, 28; 10:10, 14). Хіба таке можливе? Якими запасами золота володіли царі у стародавні часи?

         Один дуже давній напис, достовірність якого визнають учені, говорить, що єгипетський фараон Тутмос III (II тисячоліття до н. е.) приніс у храм Амон-Ра в Карнаку 12 тонн золота. Протягом VIII століття до н. е. ассирійський цар Тіглатпаласар III отримав близько 4 тонн золота як данину від міста Тир, а цар Саргон II приніс стільки ж золота у дар вавилонським богам. Як кажуть джерела, цар Філіпп II Македонський (359—336 роки до н. е.) щороку отримував з копалень Пангеї (Фракія) понад 25 тонн золота.

         За деякими повідомленнями, син Філіппа, Александр Македонський (336—323 роки до н. е.), захопивши перське місто Сузи, вивіз звідти близько 1070 тонн золота. А з цілої Персії Александр зібрав понад 6000 тонн цього дорогоцінного металу. Якщо взяти до уваги всі ці дані, то біблійна згадка про кількість Соломонового золота зовсім не видаватиметься перебільшенням.» (Вартова башта 1 листопада 2008 с. 22).

         Володіючи такими вражаючими скарбами світу, Соломон все ж більше цінував духовні скарби, що походили від Бога.  Але ми можемо «видобувати» щось багато дорогоцінніше ніж золото чи срібло. Більшість людей сьогодні дуже зайняті. Однак, так як кожного дня маємо час їсти, то так само мусимо робити час, щоб живити розум і духовність. Ісус не говорив марно, коли цитував з 5 Мойсеєвої 8:3: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4).

         Подібно як рудокоп, який докладає неймовірних зусиль аби віднайти хоча б декілька крупинок дорогоцінного металу, так і той хто шукає мудрості, розуміння, пізнання з Божого слова безмежно радіє, коли знаходить для себе щось корисне. Це й недивно, адже через Біблію до нас звертається Бог.    

         Обов’язково треба шукати духовних скарбів, так як «срібла і золота»! Адже розуміння та мудрість не приходять автоматично з віком. Їх потрібно набувати. Соломон, який був відомий серед багатьох народів своєю мудрістю, сказав: «Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала, бо ліпше надбання її від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її» (Приповістей 3:13, 14).

Яким ми бачимо світ?

Кожна людина має властиве лише їй бачення того, що відбувається у світі. Психологи розділяють людей на певні групи та підгрупи, за допомогою котрих намагаються визначити тип особистості. Безперечно,  характер людини, так само впливає на погляди людини, як і її життєвий досвід, виховання, освіта та релігія. Одним з прикладів може служити те, як впливає на людину ситуація у сімейному колі:

Думка психологів

Тест 

Скільки різних підходів, як по різному ми оцінюємо життя! Оптимісти, песимісти, реалісти, циніки, прагматики, мізантропи, філософи, мрійники, стоїки,  далі можна додавати ще і ще. Тут ще просять додати ботаніків, кажуть без них - ніяк.

Те, що визначає нашу особистість:

- життєві цінності
- моральність

- підхід до справи

- ставлення до людей

- чим відрізняємось від інших

Чому важливо знати якими ми є? Наша особистість,  наче лінза, що може викривляти погляд насвіт та впливати на поведінку. Так само, як лінзи найрізноманітнішої кофігурації, що, або виправляють  або спотворюють вади зору, так само й людина, сформована багатьма чинниками матиме відповідну до її поглядів поведінку. Вибираючи ті чи інші моральні принципи, обираючи певний життєвий шлях, ми наче надягаємо окуляри, що допомагають, або заважають іти дорогою життя. Чи справді є потреба корекції нашого духовного зору?

Ніхто не буде заперечувати того, що досконалих людей немає, тому, так чи інакше, кожна людина має спотворений погляд на речі. Оскільки, більшість розсудливих людей прагнуть бачити все у правдивому світлі, то звісно, їм важливо знати, як це  виправити.

Мабуть, є такі, хто хоче знати, чому люди різні, а ще важливіше дізнатися, чому існує така велика різниця у поглядах? Хто чи що має суттєвий вплив на наше мислення? 
Перш за все, треба згадати, що Бог створив людину досконалою, яка могла реально оцінювати світ довкола, себе, інших, обирати правдиві життєві цінності, ставити гідні цілі та досягати їх. Але небажання Адама та Єви визнавати право їх Творця встановлювати межі добра і зла призвело до того, що вони втратили не лише прихильність Бога, але й стали недосконалими, і тому неспроможними визначати, що є правильне, а що неправильне. 
Тому, тисячоліттями філософи намагаючись встановити що є добро, а що зло, і досі не дійшли спільної думки. Воно й не дивно, адже у своїх роздумах та пошуках вони відкидають Того, Кому належить право встановлювати норми добра і зла.

Яким поглядом хочемо дивимось на світ, якою особистістю бажаєм бути?  Кому дозволимо впливати на наше мислення?