Чи можна любити ЗАКОН?

Чи любимо ми закони? 
Хтось можливо скаже, що можна любити мед, гроші, владу, сім'ю, а от закони - хіба їх можна любити?  Хтось їх обминає, хтось ігнорує, хтось створює закони для своїх егоїстичних інтересів, але є й інші, які дорожать законами, і вважають, що дотримуватись їх важливо. 
Для чого існують закони? 
Ви б хотіли жити в суспільстві без жодних правил? Яке б тоді було життя? Тому люди намагаються створювати закони щоб не було хаосу. Це ж зрозуміло. Деколи їм воно непогано вдається, якщо вони це роблять з огляду на Божі принципи. 
В чому ж сила цих принципів?
Один чоловік написав такі слова: «Закон Єгови досконалий, він відновлює силу. Нагадування Єгови надійне, воно робить недосвідченого мудрим. Накази Єгови справедливі, вони потішають серце, заповідь Єгови чиста, вона просвітлює очі. Страх перед Єговою чистий, він існує повіки. Присуди Єгови правдиві, усі вони праведні. Вони бажаніші від золота, від безлічі щирого золота, і солодші від меду, меду стільникового. Вони застерігають твого слугу, в дотриманні їх — велика нагорода.» (Псалом 19:7—11). Це слова Давида, якого вибрав сам Бог як провідника ізраїльського народу. За своє нелегке життя Давид мав нагоду переконатись у дієвості законів Творця. Недаремно Божі закони він порівняв із медом.
Звичайно ж, Божі закони відрізняються від людських так само як натуральний мед від штучного.
Справжній мед має цілющі властивості. Він є антисептиком та має протизапальну дію. Закони також мали виконувати подібну лікувальну роль, і були дані Богом, щоб зберігати справедливість та мир. За законом, якщо впіймали злочинця, то він мав відшкодувати заподіяну шкоду. А також, що не менш важливо, він мав можливість примиритися з Богом (книга Левит 5:20—26; книга Левит 6:1—7)
Закони були дані не лише заради безпеки. Вони регулювали стосунки у суспільстві та людей з Богом. Вони вчили милосердю, любові, розумінню та справедливості, і тому були справжнім відсвіженням. Недаремно Давид сказав, що закони солодші за мед, бо приносять моральне та духовне задоволення: «Як я люблю закон твій! Кожен день роздумую про нього. Твоя заповідь робить мене мудрішим за моїх ворогів, бо вона зі мною повік. У мене більше проникливості, ніж у всіх моїх вчителів, бо роздумую про нагадування твої. У мене більше розуміння, ніж у старших чоловіків, бо виконую твої накази. Я не йду по жодній стежці лихій, тому що хочу дотримуватись твого слова. Від присудів твоїх я не ухиляюсь, бо ти навчаєш мене. Які солодкі слова твої для мого піднебіння, для моїх уст вони солодші за мед. Завдяки наказам твоїм я маю розуміння, тому ненавиджу всяку стежку неправдиву.» (Псалом 119:97—104)
Тож читаймо Біблію із задоволенням, наче смакуючи, так само як споживаємо мед — потроху щодня.

Біблія

ВОДА ЖИТТЯ

     Боже Слово часто порівнюють з водою. Поміркуйте хоча б над тим які властивості має звичайна вода. Це унікальна речовина, вона відповідає за нормальне функціювання нашого організму а також очищає нас ззовні. Подібно й вода правди з Божого Слова має властивість відсвіжати та очищати.
     Недаремно Ісус запропонував самарянці коло криниці не звичайної води, а чогось незрівнянно кращого: «...а хто питиме воду, яку дам я, ніколи не відчує спраги. Бо вода, яку дам йому я, стане в ньому джерелом, котре битиме через край і даватиме вічне життя» (Івана 4:14).
     Підбадьорення та надія на краще майбутнє, наче склянка прохолодної води в спеку, що освіжає та додає сил терпляче чекати на обіцяний новий світ. А глибше розуміння Божих Законів і принципів допоможе очищатись від гріха.
     Коли ми дотримуємось цих встановлених Богом норм, то стаємо очищеними його Словом, ‘обмитими’ від усіх учинків, які ненавидить Бог Єгова (1 Коринтян 6:9—11).
     Щоб черпати цю життєдайну воду, не потрібно шукати криницю чи джерело, а просто можна відкрити Біблію та читати її щодня, так само як ми щодня споживаємо воду.

Бог є Богом війни чи миру ?

«Бог війни чи Бог миру?»

«Вчора обдумував питання про роль християнина, та й просто людини, у суспільстві. Пропоную таку думку, можливо як філософську позицію: я дійшов висновку, що солдати служать не так своєму народу, як своїм правителям. Ні Сталін, ні Гітлер не радилися з народом чи починати війну, а тисячі людей змушені були гинути за своїх правителів. Простій людині, яка живе в селі, їй все одно кому платити податки. Патріотизм, націоналізм - це плоди пропаганди існуючої влади. Наприклад, гуцул у Карпатах колись платив податок польському пану, потім радянській владі, а потім, якщо він жив на території, які відійшла Польщі, знову польській владі. Якщо гуцул живе на території України, він себе почуває українцем, якщо на території Польщі, він себе почуває поляком. В принципі, різниці між поляками і українцями майже немає, вся різниця надумана, прищипнута пропагандою існуючої влади і сформована історією. Поляк легко асимілюється в українця і навпаки. У Львові важко сказати скільки поляків зараз усвідомлюють себе українцями і навпаки, скільки в Польщі українців усвідомлюють себе поляками. За часів СРСР люди себе почували радше радянськими людьми, аніж українцями чи росіянами і оцей радянський менталітет так і залишився в наших людей, незалежно чи він з Молдавії чи з України чи з Росії. Так само приклад США. Люди в США почувають себе просто американцями, хоч всі приїхали з різних країн. То чи потрібно воювати один з одним? Люди воюють лише через конфлікти правителів. Я вважаю, християнин не повинен виділяти себе національними ознаками, бо всі ці ознаки - штучні і дуже суб’єктивні. Так само й патріотизм. Патріотизм - це також штучна, нав’язана владою любов до території, якою вона править. Християни повинні бути вище цих земних інтриг.»

Джерело

«За мир між народами!», «За дружбу народів!», «Миру мир!» Цими закликами часто спекулювали у часи Радянського Союзу. Висуваючи подібні лозунги цей уряд вів численні загарбницькі війни. Якщо по справедливості, то Радянський уряд не був єдиним агресором у світі. Багато світових держав грали на природних почуттях своїх підданих. Кого не вдавалося обдурити, чи втиснути у рамки пропаганди державні структури намагалися або приборкати, або знищити. Світові держави дбають про свою велич та вплив на світовій арені. При такій жадібній цинічній грі життя простої людини повністю втрачає свою вартість. Та все ж є герої які протистоять цій безжальній машині. Нажаль, більшість з них обстоюючи справедливість та добро гинуть так і не досягнувши мети.

Невже мрії про мир та справедливість даремні? Чи змінюючи методи ведення боротьби можна досягти бажаного? Протягом тисячоліть змінювалися форми правління, вдосконалювалася зброя, застосовувалися нові технології для масового знищення. Виникає парадоксальне питання: якою ж зброєю світ бореться за мир? Ядерною? Хімічною? Бактеріологічною? …

Є кілька причин того, чому війни й далі ведуться у здавалося б, цивілізованому суспільстві. Хто може заперечити такі очевидні причини як жадоба грошей та влади, імперські амбіції. Однак, не всі знають про ці приховані причини війн та ворожнечі.
 

Наш розум не може погодитись з думкою про те, що справедливий та люблячий Бог є причиною зла, війн та несправедливості. Хто ж тоді винен? Невидимий ворог Бога, Сатана Диявол, це він значною мірою впливає на розуми людей та світові уряди. 

На кому лежить вина за все зло?

Хто насправді править світом?

Таємного світового правителя викрито

 

У Біблії Бога Єгову названо Богом миру. «Прийдіть і подивіться на діла Єгови, на дивовижні речі, які він чинить на землі. По всій землі він припиняє війни, ламає луки і трощить списи, палить вогнем колісниці. «Покоріться і зрозумійте, що я Бог. Я буду звеличений серед народів, буду звеличений на землі.» (Псалом 46: 8-10).

Однак, божий мир не для усіх. Бо ще у Біблії сказані і такі слова: ««Немає миру для грішників», - говорить Єгова» (Ісаї 48:22). Бог не вічно буде терпіти зло та Сатану з його прибічниками. Він вестиме з ними нещадну війну і встановить довгожданий мир на усій планеті: «А всі беззаконники будуть знищені, неправедні не матимуть майбутнього». (Псалом 37:38).

Чи не час подумати про те, ким для нас стане Бог, Богом миру, чи Богом війни?