12 травня, 2012

Що є істина?

        «Істинне щастя та блаженство людини
 полягає тільки в мудрості та пізнанні істини».
    Б. Спіноза
    Багато хто не погоджується з цим твердженням, вважаючи, що не варто тратити час на пошуки. Такі люди вважають, що світ надто мінливий і тому не пізнаваний. М. Монтень писав: «Життя саме по собі ні добро, ні зло, воно містить і добро і зло, з огляду на те, у що ми самі перетворюємо його».
   Одна людина висловила з цього приводу таку думку: «М.Булгаков гарно писав про співвідношення світла і тіні, а я від себе додам, що тінь буде в тому місці, залежно звідки падає світло. Ото вам і все добро і зло...». 
  Хто знає щось більш непостійне як тінь? Поки Землю не зупинять, тіні й далі вважатимуть символом мінливості та непостійності. Чи треба «зупиняти землю», щоб визначити різницю між добром та злом? Але люди, чомусь, наполегливо шукають правду, навіть тоді, коли не вірять у її існування.
     Гегель вважав такі пошуки вкрай важливими: «Найбільшою з людських потреб є потреба пізнання істини». Із давніх часів люди шукали істину. Змінювались епохи, культури, нації, країни, змінювались обставини, життєвий досвід, але чи змогли вони самотужки збагнути істину? Одні і досі кажуть, що істина у вині, а життя для того, щоб ним насолоджуватись. Цар стародавнього Ізраїлю Соломон теж вирішив дослідити у чому сенс життя, щоб зрозуміти добро і зло, набути мудрості, а тому вирішив шукати відповіді у життєвих благах та насолодах  (Екклезіяст 2:1-26).
     Скуштувавши примарного щастя Соломон зробив висновок: "І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого! Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!…"(Екклезіяст 2:10,11).
         
     Розмірковуючи про житейські цінності Соломон визнав, що пізнання корисне: "І я побачив, що є перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою: у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться! І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце…
    Соломон зрозумів, що отримавши знання людина набуває певних якостей, а навіть переваг над іншими. Та незважаючи на це він зазнав розчарувань, бо не зміг отримати відповіді на інші життєво важливі питання.

     Згадаємо ще одну категорію людей, які вважають, що істину можна встановити за допомогою мікроскопів та телескопів. Саме прихильники наукового способу пізнання переконані, що лише наука – це і є справжнє мірило істини. У пошуках пояснення існування та зародження життя, а також його законів, вчені щоразу знаходять все нові і нові факти, але ці факти інколи суперечать одні одним. Намагаючись звести усе у гармонійну систему вони щоразу зазнають поразки.
     Можливо, ці невдачі спонукають їх до хибного висновку, що усе змінюється і не може бути абсолютної істини. Так само вони стверджують, що життя виникло випадково, тому що немає достатньо доказів існування Бога. Письменник-гуморист Станіслав Єжи Лец одного разу висловився так: «я вірю в бездоганно точну випадковість». 
Дуже часто таке мислення спонукає думати, що Бога нема. Але чи це відповідає істині?
         
    Безперечно, через брак фактів та знань можна прийти до помилкового висновку, і не дивно, бо всесвіт настільки складний та різноманітний, а знання про нього мізерні. Тож чи розумно відкидати вагомі докази, та базувати свої переконання на небажанні визнати Творця? Тому, полишимо бурхливі потоки наукових пошуків та хащі гіпотез не шкодуючи, бо хіба може наука дати відповідь на питання, що стосується духовної сфери?

   Чому дехто вважає, що лише релігія може дати відповідь на питання «Що таке істина?», і чи може релігія дати відповідь на це? Роздумуючи над цими питаннями, дехто ставить під сумнів те, що може бути одна правда, якщо є багато релігій. Сучасний світ заполонила величезна кількість релігій.  Чи можна серед цієї безлічі знайтите, що шукаєш?
Більшість людей мають допитливий розум. Вони хотіли б знати звідкіля вони взялись, куди вони прямують, чому вони живуть, і як їм жити. Вони мають надію, що отримають відповідь.
У декотрих країнах скандальна поведінка зажерливих і неморальних телевізійних євангелістів й інших видатних релігійних провідників, обурює людей, так само, як і втручання релігії в політичні справи та війну.
 «Якщо істина багатогранна, то неправда багатоголоса» так висловився Вінстон Черчілль. 

Релігія має вказувати шлях до джерела мудрості та правди. Чи кожна релігія є схвалена Богом? Чи у Біблії можна знайти істину? Звертаючись до Бога у молитві Ісус сказав: «Твоє слово — то правда» (Івана 17:17). Для Ісуса істина не була абстрактним поняттям, що про нього й досі точаться запеклі філософські дискусії. 
Ось що написано у часописі «Вартова башта» за 1 липня 1995 р. «В Євангелії 70 разів згадується, що Ісус користувався незвичайними висловами, аби підкреслити правдивість своїх слів. На початку речення він часто говорив «Амінь» («поправді», Огієнко). Єврейський відповідник цього слова означав «певний, правдивий». ...Грецький відповідник слова «правда», а·ле́·теі·а, походить від слова «неприхований», і тому правда часто поєднується з розкриттям того, що колись було заховане. (Порівняйте Луки 12:2).
…Коли Ісус сказав, що метою його життя є розповідати про правду, він говорив про те, чим вірні євреї дорожили вже багато сторіч. У своїх священних писаннях євреї задовго до цього читали про «правду» як про щось реальне, а не теоретичне. У Біблії слово «правда» є перекладом єврейського слова «еме́т», яке вказує на щось стійке, ґрунтовне і, найважливіше, надійне. 
…Євреї мали вагомі причини вважати правду саме такою. Вони називали свого Бога Єгову ‘Богом правди’ (Псалом 31:6). А це тому, що він робив усе, як обіцяв. Коли він давав обітниці, то сповняв їх. Коли він надихав пророцтва, вони ставали реальністю. Коли він виголошував остаточні вироки, вони здійснювалися. Мільйони ізраїльтян були наочними свідками таких реальних подій. Натхнені письменники Біблії записали їх як незаперечні історичні факти. На відміну від інших книг, які вважаються священними, в основу Біблії не лягли міфи або легенди. Вона міцно ґрунтується на правдивій інформації та підтверджена фактами: з історичних, археологічних, наукових і соціологічних джерел. Не дивно, що псалмоспівець говорить про Єгову: «Закон твій — правда. ...Всі твої веління — правда. ...Початок твого слова — правда»! .» (Псалом 119:142, 151, 160, Хоменко).

     Чи у пошуках істини ми не забудемо, навіщо її шукаєм. Тож постає питання:   Чи хочемо ми знати правду?

1 коментар:

Ерічка сказав...
Адміністратор блогу видалив цей коментар.