Бог є Богом війни чи миру ?

«Бог війни чи Бог миру?»

«Вчора обдумував питання про роль християнина, та й просто людини, у суспільстві. Пропоную таку думку, можливо як філософську позицію: я дійшов висновку, що солдати служать не так своєму народу, як своїм правителям. Ні Сталін, ні Гітлер не радилися з народом чи починати війну, а тисячі людей змушені були гинути за своїх правителів. Простій людині, яка живе в селі, їй все одно кому платити податки. Патріотизм, націоналізм - це плоди пропаганди існуючої влади. Наприклад, гуцул у Карпатах колись платив податок польському пану, потім радянській владі, а потім, якщо він жив на території, які відійшла Польщі, знову польській владі. Якщо гуцул живе на території України, він себе почуває українцем, якщо на території Польщі, він себе почуває поляком. В принципі, різниці між поляками і українцями майже немає, вся різниця надумана, прищипнута пропагандою існуючої влади і сформована історією. Поляк легко асимілюється в українця і навпаки. У Львові важко сказати скільки поляків зараз усвідомлюють себе українцями і навпаки, скільки в Польщі українців усвідомлюють себе поляками. За часів СРСР люди себе почували радше радянськими людьми, аніж українцями чи росіянами і оцей радянський менталітет так і залишився в наших людей, незалежно чи він з Молдавії чи з України чи з Росії. Так само приклад США. Люди в США почувають себе просто американцями, хоч всі приїхали з різних країн. То чи потрібно воювати один з одним? Люди воюють лише через конфлікти правителів. Я вважаю, християнин не повинен виділяти себе національними ознаками, бо всі ці ознаки - штучні і дуже суб’єктивні. Так само й патріотизм. Патріотизм - це також штучна, нав’язана владою любов до території, якою вона править. Християни повинні бути вище цих земних інтриг.»

Джерело

«За мир між народами!», «За дружбу народів!», «Миру мир!» Цими закликами часто спекулювали у часи Радянського Союзу. Висуваючи подібні лозунги цей уряд вів численні загарбницькі війни. Якщо по справедливості, то Радянський уряд не був єдиним агресором у світі. Багато світових держав грали на природних почуттях своїх підданих. Кого не вдавалося обдурити, чи втиснути у рамки пропаганди державні структури намагалися або приборкати, або знищити. Світові держави дбають про свою велич та вплив на світовій арені. При такій жадібній цинічній грі життя простої людини повністю втрачає свою вартість. Та все ж є герої які протистоять цій безжальній машині. Нажаль, більшість з них обстоюючи справедливість та добро гинуть так і не досягнувши мети.

Невже мрії про мир та справедливість даремні? Чи змінюючи методи ведення боротьби можна досягти бажаного? Протягом тисячоліть змінювалися форми правління, вдосконалювалася зброя, застосовувалися нові технології для масового знищення. Виникає парадоксальне питання: якою ж зброєю світ бореться за мир? Ядерною? Хімічною? Бактеріологічною? …

Є кілька причин того, чому війни й далі ведуться у здавалося б, цивілізованому суспільстві. Хто може заперечити такі очевидні причини як жадоба грошей та влади, імперські амбіції. Однак, не всі знають про ці приховані причини війн та ворожнечі.
 

Наш розум не може погодитись з думкою про те, що справедливий та люблячий Бог є причиною зла, війн та несправедливості. Хто ж тоді винен? Невидимий ворог Бога, Сатана Диявол, це він значною мірою впливає на розуми людей та світові уряди. 

На кому лежить вина за все зло?

Хто насправді править світом?

Таємного світового правителя викрито

 

У Біблії Бога Єгову названо Богом миру. «Прийдіть і подивіться на діла Єгови, на дивовижні речі, які він чинить на землі. По всій землі він припиняє війни, ламає луки і трощить списи, палить вогнем колісниці. «Покоріться і зрозумійте, що я Бог. Я буду звеличений серед народів, буду звеличений на землі.» (Псалом 46: 8-10).

Однак, божий мир не для усіх. Бо ще у Біблії сказані і такі слова: ««Немає миру для грішників», - говорить Єгова» (Ісаї 48:22). Бог не вічно буде терпіти зло та Сатану з його прибічниками. Він вестиме з ними нещадну війну і встановить довгожданий мир на усій планеті: «А всі беззаконники будуть знищені, неправедні не матимуть майбутнього». (Псалом 37:38).

Чи не час подумати про те, ким для нас стане Бог, Богом миру, чи Богом війни?

РОЗДОРІЖЖЯ

 Куди ви йдете? Яка мета життя? Про що варто задуматись? І, врешті, що робити?

КОЖНА людина робить у своєму житті безліч рішень від яких може залежати її майбутнє. Хоча ми всі різні, і через це маємо різні бажання, але усім для нормального життя необхідні такі прості речі: повітря, вода, їжа, сон, житло. Наше життя може стати нестерпним через брак любові, спілкування, що не здійснюються наші бажання. Хоча без усього цього людина може виживати.

Є й інша сторона медалі. Звичайно, бажання приносять користь і задоволення, але є й такі, що шкодять. Що буде з дітьми, які їстимуть лише солодощі? Так само людина може шкодити собі роблячи невідповідний вибір.

Ми усі без винятку прагнемо найліпшого. Але як гірко усвідомлювати, що наші плани руйнуються, або через брак досвіду, або через обставини. Про це сказав Соломон ще 3 тисячі років тому:

«Коли немає обговорення, плани розладнуються, а коли багато порадників — здійснюються.» (Прислів’я 15: 22). 

«Ще щось я побачив під сонцем: швидкі не завжди перемагають у бігу, а сильні — у битві,ж також мудрі не завжди мають їжу, а розумні — багатство, і ті, хто має знання, не завжди досягають успіху, и бо на них усіх має вплив час і випадок. (Екклезіаста 9: 11). 

Ті, хто не вірить у Бога, скажуть: якщо Бог є, то чому він не втручається?… А ті, хто вірить можуть подумати, що Бог їх покинув, або байдужий до них. Протягом життя у людини виникає багато питань, ДИВІТЬСЯ

Думки - можуть знищити, чи спасти?

"Два відсотки людей - думають, три відсотки - думають, що думають, а 95 відсотків людей краще помруть, ніж думатимуть" 

Джордж Бернард Шоу. 

 Як кажуть, у кожному жарті лише доля жарту. Чи можна пізнавати світ не розмірковуючи? Переважно, люди настільки заклопотані, що не мають ані часу, ані бажання на роздуми. Ми відрізняємось від тварин тим, що можемо мислити. Нажаль дехто не використовує в повній мірі цю унікальну здатність. Іноді за повсякденними клопотами ми не помічаємо як минає життя. "Люди зазвичай думають у межах своїх схильностей, говорять відповідно отриманої освіти, а загалом діють не порушуючи меж загальноприйнятого" (Френсіс Бекон старший). Чому  ми, розумні створіння не здатні використовувати свій мозок більш ефективно? Можемо, ще й ого-го як можемо! 

Ми хочемо знати більше, замислюємося над тим, у чому зміст життя, дивуємось як дивовижно створено світ намагаємось збагнути закони, що ним керують. Так чи інакше ми бачимо ряд речей, що спонукують до роздумів. Спостерігаючи життя один чоловік прийшов до невтішного висновку: "Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не у премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка - у знавців, - а від часу й нагоди залежні вони!" (Екклезіяста 9: 11). Ці слова написав мудрий цар Соломон, котрий мав усе чого прагне людина, а точніше, він мав незліченне багатство, владу та мудрість. Та незважаючи на все це він визнав: "...в тіні мудрости - як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її" (Екклезіяста 7: 12). 

 Мудрість - це здатність аналізувати, робити логічні висновки, вирішувати проблеми та досягати мети. Мудрість навчає розрізняти добро та зло. Біблія застерігає: "Буває, дорога людині здається простою, та кінець її - стежка до смерти" (Приповістей 14: 12). 

Люди навчилися будувати космічні кораблі, але при тому не дають собі ради зі своїм власним життям. Іноді їм видається, що вони досягли успіху в житті, мають вплив на інших, а зрештою, чи багато-хто з них керується Божою мудрістю? Нажаль, більшість віддає перевагу власному "Дослідному інституту штучних проблем". Бо як ще назвати  блукання лабіринтами життя та нові й нові синці та гулі, що ми отримуємо через брак розсудливості? Без мудрості ми не здатні тверезо мислити, бо лише вона захищає від необачних кроків та згубної поведінки. За правдивою мудрістю далеко ходити не треба, та не кожен бажає чути її голос.

А хто з нас не пишався своїми досягненнями, забуваючи те, кому насправді слід дякувати? Чи не слід врешті визнати, що без Бога та його мудрих порад нема повноцінного щасливого життя? Скептики неодмінно зауважать: "Якщо Бог наділив нас здатністю мислити, - тоді чому ми приймаємо помилкові рішення?" Є кілька причин, і найперша - це людська недосконалість, що заважає мислити розсудливо. Отож, через лінь, гордість, страх, обмеженість чи інші вади ми не задіюємо свого розуму належним чином - тому через хибні міркування можемо потрапити у пастку. Люди хочуть чути й приймати те, що їм до вподоби, що виправдовує  їх спосіб життя. Друга причина, це вплив інших, не завжди позитивний. 

Без перебільшення можна стверджувати, що думки мають реальну силу. "Ви пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними" (Івана 8: 32). Думка може звільнити, а може перетворити на раба. Можливо, комусь це не сподобається, але часто ми можемо мимоволі виконувати те, що нав'язують підступні маніпулятори. Політика, реклама, релігія, філософія грають на людських почуттях чи амбіціях примушують до виключної відданості людям, партіям, ідеям чи речам, нічого не вартим: Підтасовка інформації  У С. Ландман є жарт: "Сільський єврей вперше бачить жирафа, невимовно здивований врешті каже: "Цього не може бути!" Якщо хтось поводиться подібно, можна подумати, що людині забракло здорового глузду. 

Скажіть будь-ласка, чи є суттєва різниця між тими, хто легковірно сприймає фальш, і тими хто вперто заперечує очевидні факти? Для прикладу візьмемо одвічні суперечки між атеїстами та віруючими. Іноді релігійні люди вважають, що науковці черстві й зациклені на наукових досягненнях, а науковці в свою чергу звинувачують тих, хто вірить у Бога у обмеженості та фанатизмі. Одні вважають, що Бог є, але часто не можуть зв'язно пояснити, чому вони так думають; інші переконані, що Бога нема, і найпершим аргументом є: "Я його не бачив!", а далі використовується арсенал наукових гіпотез та сумнівних філософських припущень. То чи є між ними суттєва різниця? Все ж можна примирити ці два здавалось би, протилежних табори. Бо як релігія так і наука є необхідними для пізнання Бога та його творива. 
Цікавий факт

Як релігія не може відповісти на деякі питання науки, так і наука не в стані відповісти на важливі питання, що ставить життя, бо на них може відповісти лише правдива релігія. Недарма Ейнштейн  сказав: "Наука без релігії - кульгава, релігія  без науки - сліпа". Погодьтесь, лише безглуздий наполягатиме, що ніколи не помиляється. Ось кілька інтерв'ю з людьми, які змінили погляди зважаючи на переконливі докази: 

Біохімік 

Конструкторроботів 

Консультант-еколог

Єврейка

Хірург-ортопед

Біохімік

Лікар-нефролог

Піаніст