Популярні публікації

06 лютого, 2014

Думки - можуть знищити, чи спасти?

"Два відсотки людей - думають, три відсотки - думають, що думають, а 95 відсотків людей краще помруть, ніж думатимуть" 
Джордж Бернард Шоу. 

 Як кажуть, у кожному жарті лише доля жарту. Чи можна пізнавати світ не розмірковуючи? Переважно, люди настільки заклопотані, що не мають ані часу, ані бажання на роздуми. Ми відрізняємось від тварин тим, що можемо мислити. Нажаль дехто не використовує в повній мірі цю унікальну здатність. Іноді за повсякденними клопотами ми не помічаємо як минає життя. "Люди зазвичай думають у межах своїх схильностей, говорять відповідно отриманої освіти, а загалом діють не порушуючи меж загальноприйнятого" (Френсіс Бекон старший). Чому  ми, розумні створіння не здатні використовувати свій мозок більш ефективно? Можемо, ще й ого-го як можемо! 


Ми хочемо знати більше, замислюємося над тим, у чому зміст життя, дивуємось як дивовижно створено світ намагаємось збагнути закони, що ним керують. Так чи інакше ми бачимо ряд речей, що спонукують до роздумів. Спостерігаючи життя один чоловік прийшов до невтішного висновку: "Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не у премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка - у знавців, - а від часу й нагоди залежні вони!" (Екклезіяста 9: 11). Ці слова написав мудрий цар Соломон, котрий мав усе чого прагне людина, а точніше, він мав незліченне багатство, владу та мудрість. Та незважаючи на все це він визнав: "...в тіні мудрости - як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її" (Екклезіяста 7: 12). 

 Мудрість - це здатність аналізувати, робити логічні висновки, вирішувати проблеми та досягати мети. Мудрість навчає розрізняти добро та зло. Біблія застерігає: "Буває, дорога людині здається простою, та кінець її - стежка до смерти" (Приповістей 14: 12). 

Люди навчилися будувати космічні кораблі, але при тому не дають собі ради зі своїм власним життям. Іноді їм видається, що вони досягли успіху в житті, мають вплив на інших, а зрештою, чи багато-хто з них керується Божою мудрістю? Нажаль, більшість віддає перевагу власному "Дослідному інституту штучних проблем". Бо як ще назвати  блукання лабіринтами життя та нові й нові синці та гулі, що ми отримуємо через брак розсудливості? Без мудрості ми не здатні тверезо мислити, бо лише вона захищає від необачних кроків та згубної поведінки. За правдивою мудрістю далеко ходити не треба, та не кожен бажає чути її голос.
А хто з нас не пишався своїми досягненнями, забуваючи те, кому насправді слід дякувати? Чи не слід врешті визнати, що без Бога та його мудрих порад нема повноцінного щасливого життя? Скептики неодмінно зауважать: "Якщо Бог наділив нас здатністю мислити, - тоді чому ми приймаємо помилкові рішення?" Є кілька причин, і найперша - це людська недосконалість, що заважає мислити розсудливо. Отож, через лінь, гордість, страх, обмеженість чи інші вади ми не задіюємо свого розуму належним чином - тому через хибні міркування можемо потрапити у пастку. Люди хочуть чути й приймати те, що їм до вподоби, що виправдовує  їх спосіб життя. Друга причина, це вплив інших, не завжди позитивний. 

Без перебільшення можна стверджувати, що думки мають реальну силу. "Ви пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними" (Івана 8: 32). Думка може звільнити, а може перетворити на раба. Можливо, комусь це не сподобається, але часто ми можемо мимоволі виконувати те, що нав'язують підступні маніпулятори. Політика, реклама, релігія, філософія грають на людських почуттях чи амбіціях примушують до виключної відданості людям, партіям, ідеям чи речам, нічого не вартим: Підтасовка інформації  У С. Ландман є жарт: "Сільський єврей вперше бачить жирафа, невимовно здивований врешті каже: "Цього не може бути!" Якщо хтось поводиться подібно, можна подумати, що людині забракло здорового глузду. 

Скажіть будь-ласка, чи є суттєва різниця між тими, хто легковірно сприймає фальш, і тими хто вперто заперечує очевидні факти? Для прикладу візьмемо одвічні суперечки між атеїстами та віруючими. Іноді релігійні люди вважають, що науковці черстві й зациклені на наукових досягненнях, а науковці в свою чергу звинувачують тих, хто вірить у Бога у обмеженості та фанатизмі. Одні вважають, що Бог є, але часто не можуть зв'язно пояснити, чому вони так думають; інші переконані, що Бога нема, і найпершим аргументом є: "Я його не бачив!", а далі використовується арсенал наукових гіпотез та сумнівних філософських припущень. То чи є між ними суттєва різниця? Все ж можна примирити ці два здавалось би, протилежних табори. Бо як релігія так і наука є необхідними для пізнання Бога та його творива. 
Цікавий факт

Як релігія не може відповісти на деякі питання науки, так і наука не в стані відповісти на важливі питання, що ставить життя, бо на них може відповісти лише правдива релігія. Недарма Ейнштейн  сказав: "Наука без релігії - кульгава, релігія  без науки - сліпа". Погодьтесь, лише безглуздий наполягатиме, що ніколи не помиляється. Ось кілька інтерв'ю з людьми, які змінили погляди зважаючи на переконливі докази: 

 

Немає коментарів: