«...світло, що в тобі...» (Матвія 6:23)

 «Отже, підстава для суду така: світло прийшло у світ, однак люди полюбили темряву, а не світло, тому що їхні вчинки лихі. Бо, хто чинить ганебні діла, той ненавидить світло і не йде до світла, щоб його вчинки не викрились.» (Івана 3:19, 20).

Якщо подумати над вищезгаданими словами Ісуса, то навряд чи хтось визнає, що полюбив темряву. Однак, здебільшого люди не задумуються наскільки важливим є світло духовне.

Так як сонце світить усім, так само і Бог дає нам духовне світло, хоч не усі його приймають. І причини бувають різні. Адже Ворог Бога Сатана намагається тримати увесь світ у темряві. В Біблії написано: «Темрява землю вкриває, і густий морок — народи» (Ісаї 60:2). Сатана має вплив на усі сфери життя, в тому числі й на релігію. Він не дає людям того, що їм необхідне. Тому, навіть якщо хтось щиро і вірить у своїх богів, насправді ж вони ходять у темряві. Оманливе світло фальшивих релігій не приводить до Бога, а навпаки віддаляє від нього.

Бог з любов’ю дає нам надію на чудове життя без зла і несправедливості якими просякнутий світ Сатани. Протягом усієї історії людства Єгова через пророків та вірних людей давав розуміння духовного світла, а через Ісуса Христа він дав запевнення, що він змінить світ на краще знищивши Сатану та наслідки його злочинів. Але, навіть, ця добра новина не спроможна пробитися у деякі серця: «...Але якщо добра новина, яку ми звіщаємо, і закрита покривалом, то лише для тих, хто йде шляхом знищення,—  для невіруючих, яким бог цього світу засліпив розуми, щоб їх не сягнуло сяйво славної доброї новини про Христа, який є образом Бога.  Бо ми проповідуємо не про себе, а про те, що Ісус Христос — це Господь, а ми — раби, які служать вам задля Ісуса. І сам Бог, який сказав: «Нехай з темряви засяє світло», осяяв наші серця і через лице Христа освітив їх славним знанням про себе.» (2 Коринфян 4:3—6)

Тож який вибір ми зробимо? Світло чи темрява? Правда чи брехня? Бог чи Сатана? Життя чи смерть?

Найпростіше у всьому звинуватити Сатану. Та, все ж  треба визнати, що більшість людей самі відповідальні за свій жалюгідний духовний стан. Бо хоч би як Сатана не намагався перешкодити людині, але, якщо вона наполегливо шукає правду, то Сатані не під силу їй завадити.

А тепер подумайте, чи не винні в цьому зневіра, гордість, духовна бездіяльність та самообман, — хіба вони не віддаляють нас від Бога? Судіть самі.

Іноді люди розчаровані тим, що бачать несправедливість та беззаконня, тому говорять: «Яка правда? Де ви її бачили?». Чи такий погляд спонукуватиме їх шукати світла? Найчастіше вони так і залишаються при своїх питаннях. І, хоча, вони вважають себе християнами, але по суті не розуміють для чого ж прийшов Ісус, він сказав: 

«...Я для того народився і прийшов у світ, щоб свідчити про правду. І кожен, хтостоїть на боці правди, слухається мого голосу...» (Івана 18:37).  

Невпинно просіть — і отримаєте, шукайте — і знайдете, стукайте — і вам відчинять.(Матвія 7: 7). 

Деякі потрапляють до пастки авторитетів. Один науковець зізнається, що свого часу повірив у теорію еволюції, ще коли був студентом і не піддавав сумніву слова викладачів. Цей атеїстичний погляд віддалив його від Бога на довгі роки. Подібне відбувається і з тими, хто сліпо довіряє своїм релігійним провідникам. А що про це сказав Ісус? «...Полиште їх. Це сліпі провідники. А якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму...» (Матвія 15:14).

Прикро, якщо люди не розмірковують про життєво важливі речі, а як наслідок - позбавляють себе радості та надії на майбутнє. Я коли намагаюсь поділитись з людьми правдою з Божого Слова, іноді наштовхуюсь на таку реакцію:

-       Чи хочете дізнатись, що Бог зробить, щоб змінити світ на краще?  

-       Нам цього не дано знати... Це тайна.

Ви теж так вважаєте? Якщо ми так думаємо, то чи не обкрадаємо себе? В Біблії написано: "...Всевладний Господь Єгова нічого не робить, не виявивши своєїтаємниці слугам своїм, пророкам." (Амоса 3:7).

 Тож навіщо Бог відкриває таємниці пророкам? Хіба не для того, щоб вони передавали ці звістки людям?

-       У Біблії написано, що не буде смерті.

-       А Бог його знає як там буде? Ще ніхто не вернувся.

І, що цікаво, переважно так відповідають ті, які вважають себе християнами. А в Біблії написано конкретно: «...Він витре кожну сльозу з їхніх очей, і вже не буде ні смерті, ні жалоби, ні голосіння, ні болю. Колишнє минуло...» (Об’явлення 21:4).

-       Зверніть увагу, що незабаром Бог на землі відновить справедливість та мир.

-       Не морочте голови! Хто ви такі, щоб нас вчити?

«...Ісус підійшов та сказав їм: «Дана мені вся влада на небі і на землі. Тож ідіть та робіть учнями людей з усіх народів, хрестячи їх в ім’я Батька, і Сина, і святого духу, навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав. І я буду з вами всі дні аж до закінчення цього віку».» (Матвія 28:18—20).

 Ісус пояснив учням, що відкриття Божих таємниць залежить від того, чи людина хоче довідатись про них, але це неможливо, якщо її більше влаштовує жити у незнанні: «...Вам дано зрозуміти священні таємниці Божого Царства, а для інших усе почуте так і залишається прикладами, щоб, дивлячись, вони дивилися даремно і, слухаючи, не розуміли суті сказаного." (Луки 8:10). Іншими словами: Бог запрошує усіх, але нікого не примушує. Вибір робить сама людина, а не Бог.

Є й інша крайність. Люди мають певні погляди та переконання і заспокоюють себе, що вже мають віру. Так от, якщо людина вважає, що має віру, то хіба це погано? На перший погляд, все гаразд. Але на чому та віра ґрунтується? На Біблії, чи на традиціях та впевненості, що «віра батьків не може бути поганою»? Ось, що Ісус сказав про тих, хто шанував традиції та віру своїх батьків більше за Божі заповіді: «...заради своєї традиції позбавили сили Боже слово. Лицеміри, Ісая влучно пророкував про вас:  “Ці люди шанують мене своїми устами, але їхні серця далеко від мене. Проте даремно вони поклоняються мені, бо видають людські заповіді за Божі вчення”»...» (Матвія 15:6—9).

Тож нам усім необхідно вибрати хто для нас є авторитетом: грішна людина чи Бог.

Читаючи Біблію ми не лише дізнаємося про Бога та історію людства, ми можемо зрозуміти наміри Бога щодо майбутнього, знайти відповіді на питання, що нас турбують та навчитися жити так, щоб бути щасливими вже тепер навіть у цьому злому світі, що ним править Сатана.

Я радію, що можу читати Біблію у сучасному зрозумілому перекладі. Завдяки знанням з Божого Слова я духовно зміцняюсь. Бог стає для мене ближчим. Я дякую Богові за усі щедрі дари, бо: «У тебе джерело життя, завдяки твоєму світлу ми бачимо світло» (Псалом 36: 9). 

РОЗДОРІЖЖЯ

 Куди ви йдете? Яка мета життя? Про що варто задуматись? І, врешті, що робити?

КОЖНА людина робить у своєму житті безліч рішень від яких може залежати її майбутнє. Хоча ми всі різні, і через це маємо різні бажання, але усім для нормального життя необхідні такі прості речі: повітря, вода, їжа, сон, житло. Наше життя може стати нестерпним через брак любові, спілкування, що не здійснюються наші бажання. Хоча без усього цього людина може виживати.

Є й інша сторона медалі. Звичайно, бажання приносять користь і задоволення, але є й такі, що шкодять. Що буде з дітьми, які їстимуть лише солодощі? Так само людина може шкодити собі роблячи невідповідний вибір.

Ми усі без винятку прагнемо найліпшого. Але як гірко усвідомлювати, що наші плани руйнуються, або через брак досвіду, або через обставини. Про це сказав Соломон ще 3 тисячі років тому:

«Коли немає обговорення, плани розладнуються, а коли багато порадників — здійснюються.» (Прислів’я 15: 22). 

«Ще щось я побачив під сонцем: швидкі не завжди перемагають у бігу, а сильні — у битві,ж також мудрі не завжди мають їжу, а розумні — багатство, і ті, хто має знання, не завжди досягають успіху, и бо на них усіх має вплив час і випадок. (Екклезіаста 9: 11). 

Ті, хто не вірить у Бога, скажуть: якщо Бог є, то чому він не втручається?… А ті, хто вірить можуть подумати, що Бог їх покинув, або байдужий до них. Протягом життя у людини виникає багато питань, ДИВІТЬСЯ

Думки - можуть знищити, чи спасти?

"Два відсотки людей - думають, три відсотки - думають, що думають, а 95 відсотків людей краще помруть, ніж думатимуть" 

Джордж Бернард Шоу. 

 Як кажуть, у кожному жарті лише доля жарту. Чи можна пізнавати світ не розмірковуючи? Переважно, люди настільки заклопотані, що не мають ані часу, ані бажання на роздуми. Ми відрізняємось від тварин тим, що можемо мислити. Нажаль дехто не використовує в повній мірі цю унікальну здатність. Іноді за повсякденними клопотами ми не помічаємо як минає життя. "Люди зазвичай думають у межах своїх схильностей, говорять відповідно отриманої освіти, а загалом діють не порушуючи меж загальноприйнятого" (Френсіс Бекон старший). Чому  ми, розумні створіння не здатні використовувати свій мозок більш ефективно? Можемо, ще й ого-го як можемо! 

Ми хочемо знати більше, замислюємося над тим, у чому зміст життя, дивуємось як дивовижно створено світ намагаємось збагнути закони, що ним керують. Так чи інакше ми бачимо ряд речей, що спонукують до роздумів. Спостерігаючи життя один чоловік прийшов до невтішного висновку: "Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не у премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка - у знавців, - а від часу й нагоди залежні вони!" (Екклезіяста 9: 11). Ці слова написав мудрий цар Соломон, котрий мав усе чого прагне людина, а точніше, він мав незліченне багатство, владу та мудрість. Та незважаючи на все це він визнав: "...в тіні мудрости - як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її" (Екклезіяста 7: 12). 

 Мудрість - це здатність аналізувати, робити логічні висновки, вирішувати проблеми та досягати мети. Мудрість навчає розрізняти добро та зло. Біблія застерігає: "Буває, дорога людині здається простою, та кінець її - стежка до смерти" (Приповістей 14: 12). 

Люди навчилися будувати космічні кораблі, але при тому не дають собі ради зі своїм власним життям. Іноді їм видається, що вони досягли успіху в житті, мають вплив на інших, а зрештою, чи багато-хто з них керується Божою мудрістю? Нажаль, більшість віддає перевагу власному "Дослідному інституту штучних проблем". Бо як ще назвати  блукання лабіринтами життя та нові й нові синці та гулі, що ми отримуємо через брак розсудливості? Без мудрості ми не здатні тверезо мислити, бо лише вона захищає від необачних кроків та згубної поведінки. За правдивою мудрістю далеко ходити не треба, та не кожен бажає чути її голос.

А хто з нас не пишався своїми досягненнями, забуваючи те, кому насправді слід дякувати? Чи не слід врешті визнати, що без Бога та його мудрих порад нема повноцінного щасливого життя? Скептики неодмінно зауважать: "Якщо Бог наділив нас здатністю мислити, - тоді чому ми приймаємо помилкові рішення?" Є кілька причин, і найперша - це людська недосконалість, що заважає мислити розсудливо. Отож, через лінь, гордість, страх, обмеженість чи інші вади ми не задіюємо свого розуму належним чином - тому через хибні міркування можемо потрапити у пастку. Люди хочуть чути й приймати те, що їм до вподоби, що виправдовує  їх спосіб життя. Друга причина, це вплив інших, не завжди позитивний. 

Без перебільшення можна стверджувати, що думки мають реальну силу. "Ви пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними" (Івана 8: 32). Думка може звільнити, а може перетворити на раба. Можливо, комусь це не сподобається, але часто ми можемо мимоволі виконувати те, що нав'язують підступні маніпулятори. Політика, реклама, релігія, філософія грають на людських почуттях чи амбіціях примушують до виключної відданості людям, партіям, ідеям чи речам, нічого не вартим: Підтасовка інформації  У С. Ландман є жарт: "Сільський єврей вперше бачить жирафа, невимовно здивований врешті каже: "Цього не може бути!" Якщо хтось поводиться подібно, можна подумати, що людині забракло здорового глузду. 

Скажіть будь-ласка, чи є суттєва різниця між тими, хто легковірно сприймає фальш, і тими хто вперто заперечує очевидні факти? Для прикладу візьмемо одвічні суперечки між атеїстами та віруючими. Іноді релігійні люди вважають, що науковці черстві й зациклені на наукових досягненнях, а науковці в свою чергу звинувачують тих, хто вірить у Бога у обмеженості та фанатизмі. Одні вважають, що Бог є, але часто не можуть зв'язно пояснити, чому вони так думають; інші переконані, що Бога нема, і найпершим аргументом є: "Я його не бачив!", а далі використовується арсенал наукових гіпотез та сумнівних філософських припущень. То чи є між ними суттєва різниця? Все ж можна примирити ці два здавалось би, протилежних табори. Бо як релігія так і наука є необхідними для пізнання Бога та його творива. 
Цікавий факт

Як релігія не може відповісти на деякі питання науки, так і наука не в стані відповісти на важливі питання, що ставить життя, бо на них може відповісти лише правдива релігія. Недарма Ейнштейн  сказав: "Наука без релігії - кульгава, релігія  без науки - сліпа". Погодьтесь, лише безглуздий наполягатиме, що ніколи не помиляється. Ось кілька інтерв'ю з людьми, які змінили погляди зважаючи на переконливі докази: 

Біохімік 

Конструкторроботів 

Консультант-еколог

Єврейка

Хірург-ортопед

Біохімік

Лікар-нефролог

Піаніст