Невеличка енциклопедія вічного життя

Чи ви помітили, що у дітей нема меж для мрій. Цікаво те, що мрії маленьких фантазерів дуже схожі. Одна дівчинка хотіла щоб гриби перетворились на цукерки, а на деревах замість яблучок були б хатинки у яких можна би було жити. В тому ж дусі говорили й інші діти. Стаючи дорослими більшість з нас втрачає цю чудову здатність. Але трапляються й такі, які не бояться йти до своєї мети, втілюючи свої ідеї в життя. Однак, такі люди з розпачем визнають, що життя занадто коротке, щоб здійснити все те про що мріяв.  Чи можна збільшити тривалість життя?
 
     ***
«СОБАКА, проживши 10—20 років, встигає зробити все, на що він здатен: привести на світ потомство, побігати за котами, погризти кості та послужити своєму господареві. А от людина за 70—80 років життя навряд чи повністю реалізовує себе.
    Бог створив людину з безмежним бажанням пізнавати довколишній світ. Але чому ж тоді він не дав їй довшого життя, щоб задовольняти це прагнення? На відміну від іншого творива, ми не встигаємо за такий короткий період реалізувати всі свої можливості.» (Журнал «Пробудись!» червень 2006 «Скільки ми можемо прожити?»).
      
  ***
«Історія просто переповнена розповідями про засоби, якими люди намагалися продовжити своє життя. За часів Йова єгиптяни марно прагнули повернути собі молодість, споживаючи сім’яники тварин. Однією з головних цілей середньовічної алхімії було створення еліксиру життя. Чимало алхіміків уважало, що джерелом безсмертя є штучно виготовлене золото, а тривалість життя можна збільшити, коли їсти із золотих тарілок. Даоси зі Стародавнього Китаю гадали, що можуть досягти безсмертя, змінивши хід хімічних процесів в організмі шляхом медитацій, дієти та дихальних вправ.
Іспанський мандрівник Хуан Понс де Леон уславився як невтомний шукач джерела молодості. … Мабуть, і без пояснень зрозуміло — жоден з цих засобів нікому життя не подовжив.» (Журнал «Вартова башта» 15 жовтня 1999р. «У пошуках довшого життя»).
      
***
 
Тисячоліттями люди шукають чудодійні еліксири чи джерела вічної молодості. Таких переважно вважають диваками, що марнують своє життя на нездійсненне. Чи насправді, їхні сподівання є нереальними? Якщо так, то чому тоді багато вчених присвячують своє життя дослідженням того, що дехто називає утопією? Як пояснити те що вони і далі продовжують пошуки гена «безсмертя»? 
 
***
      Чи відомо вам про те, що людина має здатність жити набагато довше ніж дехто думає:
 
 Секрет довголіття мешканців Окінави
 
 Чи в біблійні часи люди справді жили так довго?

Біохімік обґрунтовує свою віру

Біблія пояснює, що прагнення людини продовжити життя є природним, бо Творець Життя – Всемогутній Бог «вічність поклав їм у серце…» (Екклезіяста 3:11). Створивши людину Бог мав намір дати їй можливість жити вічно в Раю. У Біблії розповідається про дерево, що Бог посадив у середині Раю – дерево життя. Воно мало б давати людям можливість продовжувати життя без кінця. Ви можете запитати: чому ж тоді люди помирають? 
         

       Можливість жити вічно людство втратило через непослух Адама та Єви. Бог вигнав їх з Едемського саду, і сказав: «Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з’їв,— і не жив повік віку…» (Буття 3:22-24). Уже ніхто не міг повернутись до Раю щоб їсти плоди дерева життя. Недарма Єгова Бог поставив херувимів щоб охороняли дорогу до дерева життя. Немає на землі людини, яка була б достойна отримати життєдайні плоди з дерева життя.
        

       Але намір Бога не змінився. Щоб здійснити задумане Бог послав свого сина для того, щоб викупити людство з полону гріха та смерті. Ів. 3:16: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне»
       В Біблії яскраво описано які благословення принесе діяльність Бога та Ісуса Христа: «...І він показав мені ріку води життя — чисту, як кришталь. Вона текла від престолу Бога та Агнця посеред головної вулиці. По обидва береги ріки росли дерева життя, що приносять плоди дванадцять разів — щомісяця. А листя дерев слугувало для зцілення народів.» (Об’явлення 22:1, 2). Лише Творець, а не людина може відчинити вхід до Раю і повернути втрачене справжнє життя.
     

      ***
 «ЛЮДИНА ВІРИТЬ У ТЕ, В ЩО ХОЧЕ ВІРИТИ»
(ФРАНСІС БЕКОН, 1561—1626 РОКИ,
АНГЛІЙСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК
І ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ). 
 

      У що вірять люди? в еволюцію, в те, що Бог мертвий, в удачу, в рай на небі чи в пекло, в реінкарнацію чи ген «безсмертя». Дехто говорить: для чого мені таке життя, коли у світі нема справедливості? Інші вважають що вічне життя буде нудним. А хтось страждає від хвороб чи старості. Але хто ж відмовиться від життя у світі де не буде усіх цих проблем? Якщо «…Бог мешкатиме з ними, а вони будуть його народами. Бог сам перебуватиме з ними. І він витре кожну сльозу з їхніх очей. І вже не буде ані смерті, ані жалоби, ані голосіння, ані болю. Колишнє минуло». (Об’явлення 21:3, 4).
     

      ***
      Чи у вас є плани на вічність?

Як за днів Ноя

   Більшість людей, які бачили картину Поля Мерварта Потоп були захоплені нею. А яке враження ця картина справляє на вас?

    Людям подобаються незвичні історії, і їх мало турбує – правда це чи вигадка. Як дивовижно у цій легенді переплетено грецьку міфологію та Біблійну історію про Потоп. Але мало хто замислюється над тим, що Потоп був насправді, і ця подія анітрохи не нагадувала романтичну історію. Це був Божий вирок над людством. 

Чому Бог знищив людей у Потопі? Це пояснено у Біблії: «наповнилась земля насильством. І бачив Бог землю,— і ось зіпсулась вона, кожне-бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі». «Пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм» (Буття 6:5, 6, 11, 12). Тогочасний світ був знищений у потопі. Для багатьох людей – це всього лиш легенда чи міф і мало-хто задумується, що подібний Божий суд може відбутись знову.

       Озирніться довкола: сучасні міста, культура, наукові досягнення, технології, — дехто твердить про небувалий розквіт цивілізації. Хоч іноді планету і лихоманить через очікування катастроф чи інших лих, все ж легко може скластися враження, що людству ніщо не загрожує. А як би ви сприйняли звістку про те, що світ приречений на знищення? Подумайте лише про те, що одного дня усе зміниться назавжди! Хоч таке, мабуть, важко навіть уявити. А втім, хто свого часу повірив у те, що Бог наведе Потоп? Адже Ной, не лише попереджав про це, але й будував велетенський ковчег на їхніх очах. В назначений Богом час почався потоп, який знищив усе живе крім Ноя та тих, хто був з ним у ковчезі. 

 Усесвітній Потоп був не стихійним лихом, а вироком Бога. Люди отримали попередження, але ним знехтували.  Сучасний спосіб життя також є подібний до життя перед Потопом. Біблія вже давно попереджала про це: «…в останні дні прийдуть скрутні часи, коли жити буде дуже важко. Бо тоді люди самолюбні, грошолюбні, чванливі, пихаті, сповнені зневаги, неслухняні батькам, невдячні. Вони не виявлятимуть відданості, не матимуть природної любові, самовладання, не йтимуть на жодні поступки, не любитимуть великодушності. Крім того, люди будуть жорстокі, наклепники,  зрадники, свавільні, горді, вони любитимуть задоволення, а не Бога і лише будуть робити вигляд, що виявляють відданість Богові, але зречуться її сили» (2 Тимофія 3:1-5). Людей «за днів до потопу», безумовно, тривожило поширення насильства, проте вони були надто зайняті повсякденними справами і на попередження, яке дав Бог через Ноя, «…не звертали уваги аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав» (Матвія 24:37—39). А як би ви повелися на їхньому місці? 

Ще у І столітті Ісус дав пророцтво, що сповняється в наші дні: «І цю добру новину про царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам, а тоді прийде кінець» (Матвія 24:14). Сьогодні Свідки Єгови проповідують цю добру новину про спасіння.

      Так як Ной з його родиною пережили Потоп, то будуть люди, які переживуть знищення теперішньої системи. Апостолу Івану про ці події було дано видіння: «Далі я глянув і побачив великий натовп людей, якого ніхто не міг порахувати. Ці люди були з усіх націй, племен, народів та мов. Одягнені в довге біле вбрання, вони стояли перед престолом та Агнцем, а в руках тримали пальмове листя. І вони вигукували: «Спасінням ми завдячуємо нашому Богові, який сидить на престолі, та Агнцеві!» (Об’явлення 7:9,10).

       Чи Ви колись роздумували про майбутнє? Біблійні пророцтва показують нам, у якому часі ми живемо. Вони не тільки описують сьогоднішні обставини у світі, але й запевняють, що Бог незабаром перетворить землю на рай (Об’явлення 21:3,4).

Звичайно, неможливо детально описати все, що написано у Біблії про те яким чудовим буде життя на землі у недалекому майбутньому. Свідки Єгови пропонують прийняти участь у всесвітній програмі безкоштовної біблійної освіти за допомогою біблійного вивчення.

Дружба – як це?

"Дружба - а как ета? які критерії? бо колись у мене були "луччі друззя" а потом їх не стало. а зараз є купа хороших людей, яких хочеться бачити, з ними спілкуватися. але ж кажуть шо друзів багато не буває? то шо це таке?
як на мене справжня дружба (чи я не знаю як це назвати) це партнерські стосунки двох самодостаніх людей, які не дорікають одне одному нестачею часу на них, не істерят в приступі ревнощів. і єдине що їх поєднує - цікаве спілкування і довіра. хоча може це суб"єктив..."

 

          На перший погляд така думка видається справедливою, але чи багато є людей, яких можна назвати «самодостатніми»? Якщо йдеться про дорослість, тобто вміння людини відповідати за свої вчинки, брати на себе відповідальність за своє життя та за життя інших, то мабуть не слід це називати "самодостатністю". Дехто вважає, що "самодостатність" це свого роду досконалість, або зрілість, але навіть зрілі люди не є досконалими.  

Вам ранок справді видався ДОБРИМ?

Якщо подумати, то у всіх є недоліки, і ці недоліки безперечно негативно впливають на стосунки. Тож ідеальних відносин між людьми бути не може. Проте, незважаючи на проблеми, що можуть виникати у взаєминах з іншими більшість з нас прагне мати друзів. Ми потребуємо інших. Хтось потребує нас. 

          Люди люблять, дружать, зраджують, виправдовують, звинувачують чи просто згадують минуле, але у кожного своя правда, своє бачення того чи іншого явища у житті. Однак, автори цієї статті мають переконання, що дружити можуть і повинні усі! Але як це можливо?

           Для початку ми з’ясуємо звідкіля у нас береться потреба у друзях. Погодитесь ви з цим чи ні, але ми переконані, що ця потреба закладена Богом: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Буття 2:18). Тож від початку створення людина не була самодостатньою, але потребувала підтримки, доповнення. 

       Тож і надалі так залишається досі: усі ми прагнемо обмінюватись думками, сподіваємось на підтримку, шукаємо порад, і бажаємо підтримувати інших, хочемо щоб нас слухали, шукаємо схвалення інших. Зрозуміло чому, – бо ми так створені! Тому це природно, підтримувати один одного, думати подібно, мати спільні переконання, діяти в інтересах інших, а часом навіть всупереч тому, що є для нас природним. 

    Спільні інтереси, бажання співпраці, спільна мета. Цінування стосунків, – усе це прагнення нашого серця, це коли вам хтось дарує своє серце, і тоді це приносить нам щиру насолоду і задоволення.

    Нажаль ці зв’язки, що єднають з іншими дуже часто виявляються слабкими і нетривкими. Чому так стається? Чи розмірковували ви, що може стати фундаментом, - непорушною основою міцних близьких стосунків з іншими? 

     Спостерігаючи за тим, як розвиваються стосунки між людьми, ви мабуть, подумаєте, що справжня дружба це щось дуже рідкісне, або те, що давно вже не існує.  Дуже часто люди оточують себе барьєром, що заважає будувати дружні стосунки.

       Але навіть ті, хто стверджує, що їм не потрібні друзі, все ж їх потребують, бо важко уявити мультика про Шрека без тих, які стали його друзями, попри те, що Шрек, мабуть, вважав себе «самодостатнім» та уникав спілкування. Він вважав, що йому ніхто не потрібен. Чому мультик про Шрека став популярним? Може через те, що усі ми мріємо про справжню дружбу? Але чи уміємо ми будувати міцні стосунки? Чи уміємо підтримувати когось і чи можемо визнавати свої помилки? Що будує дружбу, а що руйнує її?

  

        Чим керуються деякі люди вибираючи собі друзів? Одні шукають тих хто міг би стати в пригоді, інші прагнуть товаришувати з тими хто їм лестить, а ще інші – шукають тих, на кого можна звалити усі свої проблеми. Подібних корисливих спонук є багато. Але чи це справжня дружба? Якщо стосунки базуються на таких спонуках, то вони гарантовано будуть нетривкими. 

       Якщо проаналізуємо власні спонуки, то стане зрозуміло, чого саме ми очікуємо шукаючи друзів. І що ми повинні знати і без чого не обійтись? 

       Дружба неможлива без: любові, поваги, довіри, безкорисливості, відданості. Якщо хоча б однієї з цих основ немає, то не буде і дружби "до гробу". Все так просто!