Дружба – як це?

"Дружба - а как ета? які критерії? бо колись у мене були "луччі друззя" а потом їх не стало. а зараз є купа хороших людей, яких хочеться бачити, з ними спілкуватися. але ж кажуть шо друзів багато не буває? то шо це таке?
як на мене справжня дружба (чи я не знаю як це назвати) це партнерські стосунки двох самодостаніх людей, які не дорікають одне одному нестачею часу на них, не істерят в приступі ревнощів. і єдине що їх поєднує - цікаве спілкування і довіра. хоча може це суб"єктив..."

 

          На перший погляд така думка видається справедливою, але чи багато є людей, яких можна назвати «самодостатніми»? Якщо йдеться про дорослість, тобто вміння людини відповідати за свої вчинки, брати на себе відповідальність за своє життя та за життя інших, то мабуть не слід це називати "самодостатністю". Дехто вважає, що "самодостатність" це свого роду досконалість, або зрілість, але навіть зрілі люди не є досконалими.  

Вам ранок справді видався ДОБРИМ?

Якщо подумати, то у всіх є недоліки, і ці недоліки безперечно негативно впливають на стосунки. Тож ідеальних відносин між людьми бути не може. Проте, незважаючи на проблеми, що можуть виникати у взаєминах з іншими більшість з нас прагне мати друзів. Ми потребуємо інших. Хтось потребує нас. 

          Люди люблять, дружать, зраджують, виправдовують, звинувачують чи просто згадують минуле, але у кожного своя правда, своє бачення того чи іншого явища у житті. Однак, автори цієї статті мають переконання, що дружити можуть і повинні усі! Але як це можливо?

           Для початку ми з’ясуємо звідкіля у нас береться потреба у друзях. Погодитесь ви з цим чи ні, але ми переконані, що ця потреба закладена Богом: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Буття 2:18). Тож від початку створення людина не була самодостатньою, але потребувала підтримки, доповнення. 

       Тож і надалі так залишається досі: усі ми прагнемо обмінюватись думками, сподіваємось на підтримку, шукаємо порад, і бажаємо підтримувати інших, хочемо щоб нас слухали, шукаємо схвалення інших. Зрозуміло чому, – бо ми так створені! Тому це природно, підтримувати один одного, думати подібно, мати спільні переконання, діяти в інтересах інших, а часом навіть всупереч тому, що є для нас природним. 

    Спільні інтереси, бажання співпраці, спільна мета. Цінування стосунків, – усе це прагнення нашого серця, це коли вам хтось дарує своє серце, і тоді це приносить нам щиру насолоду і задоволення.

    Нажаль ці зв’язки, що єднають з іншими дуже часто виявляються слабкими і нетривкими. Чому так стається? Чи розмірковували ви, що може стати фундаментом, - непорушною основою міцних близьких стосунків з іншими? 

     Спостерігаючи за тим, як розвиваються стосунки між людьми, ви мабуть, подумаєте, що справжня дружба це щось дуже рідкісне, або те, що давно вже не існує.  Дуже часто люди оточують себе барьєром, що заважає будувати дружні стосунки.

       Але навіть ті, хто стверджує, що їм не потрібні друзі, все ж їх потребують, бо важко уявити мультика про Шрека без тих, які стали його друзями, попри те, що Шрек, мабуть, вважав себе «самодостатнім» та уникав спілкування. Він вважав, що йому ніхто не потрібен. Чому мультик про Шрека став популярним? Може через те, що усі ми мріємо про справжню дружбу? Але чи уміємо ми будувати міцні стосунки? Чи уміємо підтримувати когось і чи можемо визнавати свої помилки? Що будує дружбу, а що руйнує її?

  

        Чим керуються деякі люди вибираючи собі друзів? Одні шукають тих хто міг би стати в пригоді, інші прагнуть товаришувати з тими хто їм лестить, а ще інші – шукають тих, на кого можна звалити усі свої проблеми. Подібних корисливих спонук є багато. Але чи це справжня дружба? Якщо стосунки базуються на таких спонуках, то вони гарантовано будуть нетривкими. 

       Якщо проаналізуємо власні спонуки, то стане зрозуміло, чого саме ми очікуємо шукаючи друзів. І що ми повинні знати і без чого не обійтись? 

       Дружба неможлива без: любові, поваги, довіри, безкорисливості, відданості. Якщо хоча б однієї з цих основ немає, то не буде і дружби "до гробу". Все так просто!