РОЗДОРІЖЖЯ

 Куди ви йдете? Яка мета життя? Про що варто задуматись? І, врешті, що робити?

КОЖНА людина робить у своєму житті безліч рішень від яких може залежати її майбутнє. Хоча ми всі різні, і через це маємо різні бажання, але усім для нормального життя необхідні такі прості речі: повітря, вода, їжа, сон, житло. Наше життя може стати нестерпним через брак любові, спілкування, що не здійснюються наші бажання. Хоча без усього цього людина може виживати.

Є й інша сторона медалі. Звичайно, бажання приносять користь і задоволення, але є й такі, що шкодять. Що буде з дітьми, які їстимуть лише солодощі? Так само людина може шкодити собі роблячи невідповідний вибір.

Ми усі без винятку прагнемо найліпшого. Але як гірко усвідомлювати, що наші плани руйнуються, або через брак досвіду, або через обставини. Про це сказав Соломон ще 3 тисячі років тому:

«Коли немає обговорення, плани розладнуються, а коли багато порадників — здійснюються.» (Прислів’я 15: 22). 

«Ще щось я побачив під сонцем: швидкі не завжди перемагають у бігу, а сильні — у битві,ж також мудрі не завжди мають їжу, а розумні — багатство, і ті, хто має знання, не завжди досягають успіху, и бо на них усіх має вплив час і випадок. (Екклезіаста 9: 11). 

Ті, хто не вірить у Бога, скажуть: якщо Бог є, то чому він не втручається?… А ті, хто вірить можуть подумати, що Бог їх покинув, або байдужий до них. Протягом життя у людини виникає багато питань, ДИВІТЬСЯ

Думки - можуть знищити, чи спасти?

"Два відсотки людей - думають, три відсотки - думають, що думають, а 95 відсотків людей краще помруть, ніж думатимуть" 

Джордж Бернард Шоу. 

 Як кажуть, у кожному жарті лише доля жарту. Чи можна пізнавати світ не розмірковуючи? Переважно, люди настільки заклопотані, що не мають ані часу, ані бажання на роздуми. Ми відрізняємось від тварин тим, що можемо мислити. Нажаль дехто не використовує в повній мірі цю унікальну здатність. Іноді за повсякденними клопотами ми не помічаємо як минає життя. "Люди зазвичай думають у межах своїх схильностей, говорять відповідно отриманої освіти, а загалом діють не порушуючи меж загальноприйнятого" (Френсіс Бекон старший). Чому  ми, розумні створіння не здатні використовувати свій мозок більш ефективно? Можемо, ще й ого-го як можемо! 

Ми хочемо знати більше, замислюємося над тим, у чому зміст життя, дивуємось як дивовижно створено світ намагаємось збагнути закони, що ним керують. Так чи інакше ми бачимо ряд речей, що спонукують до роздумів. Спостерігаючи життя один чоловік прийшов до невтішного висновку: "Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не у премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка - у знавців, - а від часу й нагоди залежні вони!" (Екклезіяста 9: 11). Ці слова написав мудрий цар Соломон, котрий мав усе чого прагне людина, а точніше, він мав незліченне багатство, владу та мудрість. Та незважаючи на все це він визнав: "...в тіні мудрости - як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її" (Екклезіяста 7: 12). 

 Мудрість - це здатність аналізувати, робити логічні висновки, вирішувати проблеми та досягати мети. Мудрість навчає розрізняти добро та зло. Біблія застерігає: "Буває, дорога людині здається простою, та кінець її - стежка до смерти" (Приповістей 14: 12). 

Люди навчилися будувати космічні кораблі, але при тому не дають собі ради зі своїм власним життям. Іноді їм видається, що вони досягли успіху в житті, мають вплив на інших, а зрештою, чи багато-хто з них керується Божою мудрістю? Нажаль, більшість віддає перевагу власному "Дослідному інституту штучних проблем". Бо як ще назвати  блукання лабіринтами життя та нові й нові синці та гулі, що ми отримуємо через брак розсудливості? Без мудрості ми не здатні тверезо мислити, бо лише вона захищає від необачних кроків та згубної поведінки. За правдивою мудрістю далеко ходити не треба, та не кожен бажає чути її голос.

А хто з нас не пишався своїми досягненнями, забуваючи те, кому насправді слід дякувати? Чи не слід врешті визнати, що без Бога та його мудрих порад нема повноцінного щасливого життя? Скептики неодмінно зауважать: "Якщо Бог наділив нас здатністю мислити, - тоді чому ми приймаємо помилкові рішення?" Є кілька причин, і найперша - це людська недосконалість, що заважає мислити розсудливо. Отож, через лінь, гордість, страх, обмеженість чи інші вади ми не задіюємо свого розуму належним чином - тому через хибні міркування можемо потрапити у пастку. Люди хочуть чути й приймати те, що їм до вподоби, що виправдовує  їх спосіб життя. Друга причина, це вплив інших, не завжди позитивний. 

Без перебільшення можна стверджувати, що думки мають реальну силу. "Ви пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними" (Івана 8: 32). Думка може звільнити, а може перетворити на раба. Можливо, комусь це не сподобається, але часто ми можемо мимоволі виконувати те, що нав'язують підступні маніпулятори. Політика, реклама, релігія, філософія грають на людських почуттях чи амбіціях примушують до виключної відданості людям, партіям, ідеям чи речам, нічого не вартим: Підтасовка інформації  У С. Ландман є жарт: "Сільський єврей вперше бачить жирафа, невимовно здивований врешті каже: "Цього не може бути!" Якщо хтось поводиться подібно, можна подумати, що людині забракло здорового глузду. 

Скажіть будь-ласка, чи є суттєва різниця між тими, хто легковірно сприймає фальш, і тими хто вперто заперечує очевидні факти? Для прикладу візьмемо одвічні суперечки між атеїстами та віруючими. Іноді релігійні люди вважають, що науковці черстві й зациклені на наукових досягненнях, а науковці в свою чергу звинувачують тих, хто вірить у Бога у обмеженості та фанатизмі. Одні вважають, що Бог є, але часто не можуть зв'язно пояснити, чому вони так думають; інші переконані, що Бога нема, і найпершим аргументом є: "Я його не бачив!", а далі використовується арсенал наукових гіпотез та сумнівних філософських припущень. То чи є між ними суттєва різниця? Все ж можна примирити ці два здавалось би, протилежних табори. Бо як релігія так і наука є необхідними для пізнання Бога та його творива. 
Цікавий факт

Як релігія не може відповісти на деякі питання науки, так і наука не в стані відповісти на важливі питання, що ставить життя, бо на них може відповісти лише правдива релігія. Недарма Ейнштейн  сказав: "Наука без релігії - кульгава, релігія  без науки - сліпа". Погодьтесь, лише безглуздий наполягатиме, що ніколи не помиляється. Ось кілька інтерв'ю з людьми, які змінили погляди зважаючи на переконливі докази: 

Біохімік 

Конструкторроботів 

Консультант-еколог

Єврейка

Хірург-ортопед

Біохімік

Лікар-нефролог

Піаніст 

 

Невеличка енциклопедія вічного життя

Чи ви помітили, що у дітей нема меж для мрій. Цікаво те, що мрії маленьких фантазерів дуже схожі. Одна дівчинка хотіла щоб гриби перетворились на цукерки, а на деревах замість яблучок були б хатинки у яких можна би було жити. В тому ж дусі говорили й інші діти. Стаючи дорослими більшість з нас втрачає цю чудову здатність. Але трапляються й такі, які не бояться йти до своєї мети, втілюючи свої ідеї в життя. Однак, такі люди з розпачем визнають, що життя занадто коротке, щоб здійснити все те про що мріяв.  Чи можна збільшити тривалість життя?
 
     ***
«СОБАКА, проживши 10—20 років, встигає зробити все, на що він здатен: привести на світ потомство, побігати за котами, погризти кості та послужити своєму господареві. А от людина за 70—80 років життя навряд чи повністю реалізовує себе.
    Бог створив людину з безмежним бажанням пізнавати довколишній світ. Але чому ж тоді він не дав їй довшого життя, щоб задовольняти це прагнення? На відміну від іншого творива, ми не встигаємо за такий короткий період реалізувати всі свої можливості.» (Журнал «Пробудись!» червень 2006 «Скільки ми можемо прожити?»).
      
  ***
«Історія просто переповнена розповідями про засоби, якими люди намагалися продовжити своє життя. За часів Йова єгиптяни марно прагнули повернути собі молодість, споживаючи сім’яники тварин. Однією з головних цілей середньовічної алхімії було створення еліксиру життя. Чимало алхіміків уважало, що джерелом безсмертя є штучно виготовлене золото, а тривалість життя можна збільшити, коли їсти із золотих тарілок. Даоси зі Стародавнього Китаю гадали, що можуть досягти безсмертя, змінивши хід хімічних процесів в організмі шляхом медитацій, дієти та дихальних вправ.
Іспанський мандрівник Хуан Понс де Леон уславився як невтомний шукач джерела молодості. … Мабуть, і без пояснень зрозуміло — жоден з цих засобів нікому життя не подовжив.» (Журнал «Вартова башта» 15 жовтня 1999р. «У пошуках довшого життя»).
      
***
 
Тисячоліттями люди шукають чудодійні еліксири чи джерела вічної молодості. Таких переважно вважають диваками, що марнують своє життя на нездійсненне. Чи насправді, їхні сподівання є нереальними? Якщо так, то чому тоді багато вчених присвячують своє життя дослідженням того, що дехто називає утопією? Як пояснити те що вони і далі продовжують пошуки гена «безсмертя»? 
 
***
      Чи відомо вам про те, що людина має здатність жити набагато довше ніж дехто думає:
 
 Секрет довголіття мешканців Окінави
 
 Чи в біблійні часи люди справді жили так довго?

Біохімік обґрунтовує свою віру

Біблія пояснює, що прагнення людини продовжити життя є природним, бо Творець Життя – Всемогутній Бог «вічність поклав їм у серце…» (Екклезіяста 3:11). Створивши людину Бог мав намір дати їй можливість жити вічно в Раю. У Біблії розповідається про дерево, що Бог посадив у середині Раю – дерево життя. Воно мало б давати людям можливість продовжувати життя без кінця. Ви можете запитати: чому ж тоді люди помирають? 
         

       Можливість жити вічно людство втратило через непослух Адама та Єви. Бог вигнав їх з Едемського саду, і сказав: «Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з’їв,— і не жив повік віку…» (Буття 3:22-24). Уже ніхто не міг повернутись до Раю щоб їсти плоди дерева життя. Недарма Єгова Бог поставив херувимів щоб охороняли дорогу до дерева життя. Немає на землі людини, яка була б достойна отримати життєдайні плоди з дерева життя.
        

       Але намір Бога не змінився. Щоб здійснити задумане Бог послав свого сина для того, щоб викупити людство з полону гріха та смерті. Ів. 3:16: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне»
       В Біблії яскраво описано які благословення принесе діяльність Бога та Ісуса Христа: «...І він показав мені ріку води життя — чисту, як кришталь. Вона текла від престолу Бога та Агнця посеред головної вулиці. По обидва береги ріки росли дерева життя, що приносять плоди дванадцять разів — щомісяця. А листя дерев слугувало для зцілення народів.» (Об’явлення 22:1, 2). Лише Творець, а не людина може відчинити вхід до Раю і повернути втрачене справжнє життя.
     

      ***
 «ЛЮДИНА ВІРИТЬ У ТЕ, В ЩО ХОЧЕ ВІРИТИ»
(ФРАНСІС БЕКОН, 1561—1626 РОКИ,
АНГЛІЙСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК
І ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ). 
 

      У що вірять люди? в еволюцію, в те, що Бог мертвий, в удачу, в рай на небі чи в пекло, в реінкарнацію чи ген «безсмертя». Дехто говорить: для чого мені таке життя, коли у світі нема справедливості? Інші вважають що вічне життя буде нудним. А хтось страждає від хвороб чи старості. Але хто ж відмовиться від життя у світі де не буде усіх цих проблем? Якщо «…Бог мешкатиме з ними, а вони будуть його народами. Бог сам перебуватиме з ними. І він витре кожну сльозу з їхніх очей. І вже не буде ані смерті, ані жалоби, ані голосіння, ані болю. Колишнє минуло». (Об’явлення 21:3, 4).
     

      ***
      Чи у вас є плани на вічність?