Купи правду і ніколи не продавай її

      «...Купи правду і ніколи не продавай її, також придбай мудрість, повчання й розуміння.» (Прислів’я 23:23)

Існує безліч релігій, часто протилежних у вченнях, та чи усі вони можуть бути правдивими? «В кожного своя правда», - так каже хтось хто переконаний, що знає правду, або той хто її шукає. В наш час прийнято вважати, що всі релігії правдиві та ведуть до Бога. Але чи можна вважати, що сповідування певної релігії – це гарантія того, що ви знайшли правду? Бо дехто думає, що всі релігії правдиві та ведуть до Бога, але чи це вірно? Так само як фальшиві гроші – підробок багато, але справжні можна розпізнати. Хто не хоче бути обманутим ретельно перевіряє. До того ж, навіть, якщо ви знаєте правду, то можете її втратити. 
      Коли люди відвертаються від Бога, вони забувають і про правду. Те, що правда – основа життя свідчить Біблія. В давні часи Бог довірив ізраїльтянам знання, але вони їх втратили через свою недбалість та самовпевненість. До яких жалюгідних наслідків це призвело? Ісая відверто викриває їхні гріхи підкреслюючи, що втративши правду та занедбавши справедливість вони тим самим відвернулись від Бога.

      «...2 Це ваші провини відділили вас від вашого Бога. Через ваші гріхи він ховає від вас своє обличчя і не хоче вас чути.  3 Бо ваші долоні забруднені кров’ю, а пальці — провинами. Уста ваші говорять неправду, і язик лепече брехню.  4 Ніхто не підносить голосу на захист праведності, і жодна людина, яка приходить до суду, не говорить правди. Вони покладаються на марноту і говорять пусті слова, зачинають горе й породжують кривду.  7 Ноги їхні біжать до зла. Вони квапляться пролити невинну кров, думки їхні лихі, на стежках їхніх — руйнування й нещастя.  8 Вони не пізнали дороги миру, і на їхніх путях немає справедливості. Вони викривляють свої шляхи, і жоден, хто ходить ними, не знатиме миру. ... 14 Справедливість відкинута, а праведність стоїть здалека. Правда спіткнулась на ринковій площі, і чесність не може туди увійти.» (Ісаї 59:2—4, 7, 8, 14)

      Народ, який був обраний Богом, став непокірним. Правду, що її мали берегти, а точніше, вона мала бути їхнім життям, вони відкинули. Подібно до стародавніх ізраїльтян не вберегли довіреного і послідовники Ісуса. Вони відступили від правди запровадивши фальшиві вчення про Бога та його намір. Тож неодноразово Ісус попереджав своїх учнів, що має прийти відступництво. Як доказ його слів – існування безлічі християнських конфесій. Як ви думаєте, чи всі ці релігії подобаються Богові? Переважно їх вірування не ґрунтуються на Божому Слові:  «...Ісус навів їм ще один приклад, кажучи: «Небесне Царство можна прирівняти до чоловіка, який посіяв на полі добре насіння. 25 Поки люди спали, прийшов його ворог, посіяв серед пшениці бур’яни та й пішов собі. 26 А коли стебла проросли та з’явилися плоди, проросли і бур’яни. 27 Тож прийшли раби господаря дому і сказали йому: “Пане, хіба не добре насіння ти посіяв на полі? Звідки ж взялися бур’яни?” 28 А той відповів: “Це зробив ворог, якийсь чоловік”. Раби запитали його: “Хочеш, ми підемо і повириваємо їх?” 29 Він же сказав: “Не треба, щоб, вириваючи бур’яни, ви часом не вирвали й пшениці. 30 Нехай і те, і те росте разом до жнив, а під час жнив я скажу женцям спочатку позбирати бур’яни, позв’язувати їх у снопи і спалити, а потім зібрати до моєї комори пшеницю”».» (Матвія 13:24—30). 

      «...Тож Ісус промовив: «Сіяч, який посіяв добре насіння,— це Син людський, 38 поле — це світ, добре насіння — сини Царства, бур’яни — сини Злого, 39 а ворог, який їх посіяв,— це Диявол. Жнива — це закінчення віку, а женці — ангели. 40 Тому, подібно як збирають бур’яни і спалюють у вогні, так буде і під час закінчення віку: 41 Син людський пошле своїх ангелів, і ті позбирають у його Царстві всіх, хто є каменем спотикання, і тих, хто чинить беззаконня, 42 та повкидають їх до вогняної печі, де вони будуть плакати і скреготати зубами. 43 А праведні у той час сяятимуть, як сонце, в Царстві свого Батька. Хто має вуха, нехай слухає.» (Матвія 13:37—43)

      Як ви гадаєте, у який час ми живемо? З огляду на пророцтва, що здійснюються ми живемо у часі жнив. Згідно Ісусових слів саме у цей період стане можливо розрізнити де пшениця, а де бур’яни, посіяні Сатаною. Тож огляньмось довкола. Що ми бачимо? Розчарування в релігіях, нечесний зиск, обман, занепад моральних цінностей. Але правду неможливо знищити, незважаючи на те, що вона не є популярною.

      Ісус знав, що так буде в останні дні, тому він пояснив, що основною причиною духовної хвороби людства є не хто інший як Сатана Диявол. Це він посіяв брехливі вчення, і тому існує так багато різних релігій, що суперечать одна одній. Наприклад, людина вважає, що її віра є правильна, бо це релігія її батьків. Інша особа думає так само, хоча вона належить до іншої релігії. Тож чи може бути «В кожного своя правда»? Чи все таки правда має бути одна – у Бога? 

      Бог подбав щоб ми мали доступ до правдивого джерела через його Слово – Біблію. Кожен може особисто дослідити і переконатись, чи його вірування є правдивими, не отруєними Сатаною. А ви можете впевнено сказати: «Моя релігія узгоджується з тим, що написано у Біблії»? або: «Бог схвалює традиції та ритуали моєї релігії»?

З темряви до світла Частина 1

Нехай засяє світло Частина 2 

«...світло, що в тобі...» (Матвія 6:23)

 «Отже, підстава для суду така: світло прийшло у світ, однак люди полюбили темряву, а не світло, тому що їхні вчинки лихі. Бо, хто чинить ганебні діла, той ненавидить світло і не йде до світла, щоб його вчинки не викрились.» (Івана 3:19, 20).

Якщо подумати над вищезгаданими словами Ісуса, то навряд чи хтось визнає, що полюбив темряву. Однак, здебільшого люди не задумуються наскільки важливим є світло духовне.

Так як сонце світить усім, так само і Бог дає нам духовне світло, хоч не усі його приймають. І причини бувають різні. Адже Ворог Бога Сатана намагається тримати увесь світ у темряві. В Біблії написано: «Темрява землю вкриває, і густий морок — народи» (Ісаї 60:2). Сатана має вплив на усі сфери життя, в тому числі й на релігію. Він не дає людям того, що їм необхідне. Тому, навіть якщо хтось щиро і вірить у своїх богів, насправді ж вони ходять у темряві. Оманливе світло фальшивих релігій не приводить до Бога, а навпаки віддаляє від нього.

Бог з любов’ю дає нам надію на чудове життя без зла і несправедливості якими просякнутий світ Сатани. Протягом усієї історії людства Єгова через пророків та вірних людей давав розуміння духовного світла, а через Ісуса Христа він дав запевнення, що він змінить світ на краще знищивши Сатану та наслідки його злочинів. Але, навіть, ця добра новина не спроможна пробитися у деякі серця: «...Але якщо добра новина, яку ми звіщаємо, і закрита покривалом, то лише для тих, хто йде шляхом знищення,—  для невіруючих, яким бог цього світу засліпив розуми, щоб їх не сягнуло сяйво славної доброї новини про Христа, який є образом Бога.  Бо ми проповідуємо не про себе, а про те, що Ісус Христос — це Господь, а ми — раби, які служать вам задля Ісуса. І сам Бог, який сказав: «Нехай з темряви засяє світло», осяяв наші серця і через лице Христа освітив їх славним знанням про себе.» (2 Коринфян 4:3—6)

Тож який вибір ми зробимо? Світло чи темрява? Правда чи брехня? Бог чи Сатана? Життя чи смерть?

Найпростіше у всьому звинуватити Сатану. Та, все ж  треба визнати, що більшість людей самі відповідальні за свій жалюгідний духовний стан. Бо хоч би як Сатана не намагався перешкодити людині, але, якщо вона наполегливо шукає правду, то Сатані не під силу їй завадити.

А тепер подумайте, чи не винні в цьому зневіра, гордість, духовна бездіяльність та самообман, — хіба вони не віддаляють нас від Бога? Судіть самі.

Іноді люди розчаровані тим, що бачать несправедливість та беззаконня, тому говорять: «Яка правда? Де ви її бачили?». Чи такий погляд спонукуватиме їх шукати світла? Найчастіше вони так і залишаються при своїх питаннях. І, хоча, вони вважають себе християнами, але по суті не розуміють для чого ж прийшов Ісус, він сказав: 

«...Я для того народився і прийшов у світ, щоб свідчити про правду. І кожен, хтостоїть на боці правди, слухається мого голосу...» (Івана 18:37).  

Невпинно просіть — і отримаєте, шукайте — і знайдете, стукайте — і вам відчинять.(Матвія 7: 7). 

Деякі потрапляють до пастки авторитетів. Один науковець зізнається, що свого часу повірив у теорію еволюції, ще коли був студентом і не піддавав сумніву слова викладачів. Цей атеїстичний погляд віддалив його від Бога на довгі роки. Подібне відбувається і з тими, хто сліпо довіряє своїм релігійним провідникам. А що про це сказав Ісус? «...Полиште їх. Це сліпі провідники. А якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму...» (Матвія 15:14).

Прикро, якщо люди не розмірковують про життєво важливі речі, а як наслідок - позбавляють себе радості та надії на майбутнє. Я коли намагаюсь поділитись з людьми правдою з Божого Слова, іноді наштовхуюсь на таку реакцію:

-       Чи хочете дізнатись, що Бог зробить, щоб змінити світ на краще?  

-       Нам цього не дано знати... Це тайна.

Ви теж так вважаєте? Якщо ми так думаємо, то чи не обкрадаємо себе? В Біблії написано: "...Всевладний Господь Єгова нічого не робить, не виявивши своєїтаємниці слугам своїм, пророкам." (Амоса 3:7).

 Тож навіщо Бог відкриває таємниці пророкам? Хіба не для того, щоб вони передавали ці звістки людям?

-       У Біблії написано, що не буде смерті.

-       А Бог його знає як там буде? Ще ніхто не вернувся.

І, що цікаво, переважно так відповідають ті, які вважають себе християнами. А в Біблії написано конкретно: «...Він витре кожну сльозу з їхніх очей, і вже не буде ні смерті, ні жалоби, ні голосіння, ні болю. Колишнє минуло...» (Об’явлення 21:4).

-       Зверніть увагу, що незабаром Бог на землі відновить справедливість та мир.

-       Не морочте голови! Хто ви такі, щоб нас вчити?

«...Ісус підійшов та сказав їм: «Дана мені вся влада на небі і на землі. Тож ідіть та робіть учнями людей з усіх народів, хрестячи їх в ім’я Батька, і Сина, і святого духу, навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав. І я буду з вами всі дні аж до закінчення цього віку».» (Матвія 28:18—20).

 Ісус пояснив учням, що відкриття Божих таємниць залежить від того, чи людина хоче довідатись про них, але це неможливо, якщо її більше влаштовує жити у незнанні: «...Вам дано зрозуміти священні таємниці Божого Царства, а для інших усе почуте так і залишається прикладами, щоб, дивлячись, вони дивилися даремно і, слухаючи, не розуміли суті сказаного." (Луки 8:10). Іншими словами: Бог запрошує усіх, але нікого не примушує. Вибір робить сама людина, а не Бог.

Є й інша крайність. Люди мають певні погляди та переконання і заспокоюють себе, що вже мають віру. Так от, якщо людина вважає, що має віру, то хіба це погано? На перший погляд, все гаразд. Але на чому та віра ґрунтується? На Біблії, чи на традиціях та впевненості, що «віра батьків не може бути поганою»? Ось, що Ісус сказав про тих, хто шанував традиції та віру своїх батьків більше за Божі заповіді: «...заради своєї традиції позбавили сили Боже слово. Лицеміри, Ісая влучно пророкував про вас:  “Ці люди шанують мене своїми устами, але їхні серця далеко від мене. Проте даремно вони поклоняються мені, бо видають людські заповіді за Божі вчення”»...» (Матвія 15:6—9).

Тож нам усім необхідно вибрати хто для нас є авторитетом: грішна людина чи Бог.

Читаючи Біблію ми не лише дізнаємося про Бога та історію людства, ми можемо зрозуміти наміри Бога щодо майбутнього, знайти відповіді на питання, що нас турбують та навчитися жити так, щоб бути щасливими вже тепер навіть у цьому злому світі, що ним править Сатана.

Я радію, що можу читати Біблію у сучасному зрозумілому перекладі. Завдяки знанням з Божого Слова я духовно зміцняюсь. Бог стає для мене ближчим. Я дякую Богові за усі щедрі дари, бо: «У тебе джерело життя, завдяки твоєму світлу ми бачимо світло» (Псалом 36: 9). 

Чи можна любити ЗАКОН?

Чи любимо ми закони? 
Хтось можливо скаже, що можна любити мед, гроші, владу, сім'ю, а от закони - хіба їх можна любити?  Хтось їх обминає, хтось ігнорує, хтось створює закони для своїх егоїстичних інтересів, але є й інші, які дорожать законами, і вважають, що дотримуватись їх важливо. 
Для чого існують закони? 
Ви б хотіли жити в суспільстві без жодних правил? Яке б тоді було життя? Тому люди намагаються створювати закони щоб не було хаосу. Це ж зрозуміло. Деколи їм воно непогано вдається, якщо вони це роблять з огляду на Божі принципи. 
В чому ж сила цих принципів?
Один чоловік написав такі слова: «Закон Єгови досконалий, він відновлює силу. Нагадування Єгови надійне, воно робить недосвідченого мудрим. Накази Єгови справедливі, вони потішають серце, заповідь Єгови чиста, вона просвітлює очі. Страх перед Єговою чистий, він існує повіки. Присуди Єгови правдиві, усі вони праведні. Вони бажаніші від золота, від безлічі щирого золота, і солодші від меду, меду стільникового. Вони застерігають твого слугу, в дотриманні їх — велика нагорода.» (Псалом 19:7—11). Це слова Давида, якого вибрав сам Бог як провідника ізраїльського народу. За своє нелегке життя Давид мав нагоду переконатись у дієвості законів Творця. Недаремно Божі закони він порівняв із медом.
Звичайно ж, Божі закони відрізняються від людських так само як натуральний мед від штучного.
Справжній мед має цілющі властивості. Він є антисептиком та має протизапальну дію. Закони також мали виконувати подібну лікувальну роль, і були дані Богом, щоб зберігати справедливість та мир. За законом, якщо впіймали злочинця, то він мав відшкодувати заподіяну шкоду. А також, що не менш важливо, він мав можливість примиритися з Богом (книга Левит 5:20—26; книга Левит 6:1—7)
Закони були дані не лише заради безпеки. Вони регулювали стосунки у суспільстві та людей з Богом. Вони вчили милосердю, любові, розумінню та справедливості, і тому були справжнім відсвіженням. Недаремно Давид сказав, що закони солодші за мед, бо приносять моральне та духовне задоволення: «Як я люблю закон твій! Кожен день роздумую про нього. Твоя заповідь робить мене мудрішим за моїх ворогів, бо вона зі мною повік. У мене більше проникливості, ніж у всіх моїх вчителів, бо роздумую про нагадування твої. У мене більше розуміння, ніж у старших чоловіків, бо виконую твої накази. Я не йду по жодній стежці лихій, тому що хочу дотримуватись твого слова. Від присудів твоїх я не ухиляюсь, бо ти навчаєш мене. Які солодкі слова твої для мого піднебіння, для моїх уст вони солодші за мед. Завдяки наказам твоїм я маю розуміння, тому ненавиджу всяку стежку неправдиву.» (Псалом 119:97—104)
Тож читаймо Біблію із задоволенням, наче смакуючи, так само як споживаємо мед — потроху щодня.

Біблія

ВОДА ЖИТТЯ

     Боже Слово часто порівнюють з водою. Поміркуйте хоча б над тим які властивості має звичайна вода. Це унікальна речовина, вона відповідає за нормальне функціювання нашого організму а також очищає нас ззовні. Подібно й вода правди з Божого Слова має властивість відсвіжати та очищати.
     Недаремно Ісус запропонував самарянці коло криниці не звичайної води, а чогось незрівнянно кращого: «...а хто питиме воду, яку дам я, ніколи не відчує спраги. Бо вода, яку дам йому я, стане в ньому джерелом, котре битиме через край і даватиме вічне життя» (Івана 4:14).
     Підбадьорення та надія на краще майбутнє, наче склянка прохолодної води в спеку, що освіжає та додає сил терпляче чекати на обіцяний новий світ. А глибше розуміння Божих Законів і принципів допоможе очищатись від гріха.
     Коли ми дотримуємось цих встановлених Богом норм, то стаємо очищеними його Словом, ‘обмитими’ від усіх учинків, які ненавидить Бог Єгова (1 Коринтян 6:9—11).
     Щоб черпати цю життєдайну воду, не потрібно шукати криницю чи джерело, а просто можна відкрити Біблію та читати її щодня, так само як ми щодня споживаємо воду.

Бог є Богом війни чи миру ?

«Бог війни чи Бог миру?»

«Вчора обдумував питання про роль християнина, та й просто людини, у суспільстві. Пропоную таку думку, можливо як філософську позицію: я дійшов висновку, що солдати служать не так своєму народу, як своїм правителям. Ні Сталін, ні Гітлер не радилися з народом чи починати війну, а тисячі людей змушені були гинути за своїх правителів. Простій людині, яка живе в селі, їй все одно кому платити податки. Патріотизм, націоналізм - це плоди пропаганди існуючої влади. Наприклад, гуцул у Карпатах колись платив податок польському пану, потім радянській владі, а потім, якщо він жив на території, які відійшла Польщі, знову польській владі. Якщо гуцул живе на території України, він себе почуває українцем, якщо на території Польщі, він себе почуває поляком. В принципі, різниці між поляками і українцями майже немає, вся різниця надумана, прищипнута пропагандою існуючої влади і сформована історією. Поляк легко асимілюється в українця і навпаки. У Львові важко сказати скільки поляків зараз усвідомлюють себе українцями і навпаки, скільки в Польщі українців усвідомлюють себе поляками. За часів СРСР люди себе почували радше радянськими людьми, аніж українцями чи росіянами і оцей радянський менталітет так і залишився в наших людей, незалежно чи він з Молдавії чи з України чи з Росії. Так само приклад США. Люди в США почувають себе просто американцями, хоч всі приїхали з різних країн. То чи потрібно воювати один з одним? Люди воюють лише через конфлікти правителів. Я вважаю, християнин не повинен виділяти себе національними ознаками, бо всі ці ознаки - штучні і дуже суб’єктивні. Так само й патріотизм. Патріотизм - це також штучна, нав’язана владою любов до території, якою вона править. Християни повинні бути вище цих земних інтриг.»

Джерело

«За мир між народами!», «За дружбу народів!», «Миру мир!» Цими закликами часто спекулювали у часи Радянського Союзу. Висуваючи подібні лозунги цей уряд вів численні загарбницькі війни. Якщо по справедливості, то Радянський уряд не був єдиним агресором у світі. Багато світових держав грали на природних почуттях своїх підданих. Кого не вдавалося обдурити, чи втиснути у рамки пропаганди державні структури намагалися або приборкати, або знищити. Світові держави дбають про свою велич та вплив на світовій арені. При такій жадібній цинічній грі життя простої людини повністю втрачає свою вартість. Та все ж є герої які протистоять цій безжальній машині. Нажаль, більшість з них обстоюючи справедливість та добро гинуть так і не досягнувши мети.

Невже мрії про мир та справедливість даремні? Чи змінюючи методи ведення боротьби можна досягти бажаного? Протягом тисячоліть змінювалися форми правління, вдосконалювалася зброя, застосовувалися нові технології для масового знищення. Виникає парадоксальне питання: якою ж зброєю світ бореться за мир? Ядерною? Хімічною? Бактеріологічною? …

Є кілька причин того, чому війни й далі ведуться у здавалося б, цивілізованому суспільстві. Хто може заперечити такі очевидні причини як жадоба грошей та влади, імперські амбіції. Однак, не всі знають про ці приховані причини війн та ворожнечі.
 

Наш розум не може погодитись з думкою про те, що справедливий та люблячий Бог є причиною зла, війн та несправедливості. Хто ж тоді винен? Невидимий ворог Бога, Сатана Диявол, це він значною мірою впливає на розуми людей та світові уряди. 

На кому лежить вина за все зло?

Хто насправді править світом?

Таємного світового правителя викрито

 

У Біблії Бога Єгову названо Богом миру. «Прийдіть і подивіться на діла Єгови, на дивовижні речі, які він чинить на землі. По всій землі він припиняє війни, ламає луки і трощить списи, палить вогнем колісниці. «Покоріться і зрозумійте, що я Бог. Я буду звеличений серед народів, буду звеличений на землі.» (Псалом 46: 8-10).

Однак, божий мир не для усіх. Бо ще у Біблії сказані і такі слова: ««Немає миру для грішників», - говорить Єгова» (Ісаї 48:22). Бог не вічно буде терпіти зло та Сатану з його прибічниками. Він вестиме з ними нещадну війну і встановить довгожданий мир на усій планеті: «А всі беззаконники будуть знищені, неправедні не матимуть майбутнього». (Псалом 37:38).

Чи не час подумати про те, ким для нас стане Бог, Богом миру, чи Богом війни?

РОЗДОРІЖЖЯ

 Куди ви йдете? Яка мета життя? Про що варто задуматись? І, врешті, що робити?

КОЖНА людина робить у своєму житті безліч рішень від яких може залежати її майбутнє. Хоча ми всі різні, і через це маємо різні бажання, але усім для нормального життя необхідні такі прості речі: повітря, вода, їжа, сон, житло. Наше життя може стати нестерпним через брак любові, спілкування, що не здійснюються наші бажання. Хоча без усього цього людина може виживати.

Є й інша сторона медалі. Звичайно, бажання приносять користь і задоволення, але є й такі, що шкодять. Що буде з дітьми, які їстимуть лише солодощі? Так само людина може шкодити собі роблячи невідповідний вибір.

Ми усі без винятку прагнемо найліпшого. Але як гірко усвідомлювати, що наші плани руйнуються, або через брак досвіду, або через обставини. Про це сказав Соломон ще 3 тисячі років тому:

«Коли немає обговорення, плани розладнуються, а коли багато порадників — здійснюються.» (Прислів’я 15: 22). 

«Ще щось я побачив під сонцем: швидкі не завжди перемагають у бігу, а сильні — у битві,ж також мудрі не завжди мають їжу, а розумні — багатство, і ті, хто має знання, не завжди досягають успіху, и бо на них усіх має вплив час і випадок. (Екклезіаста 9: 11). 

Ті, хто не вірить у Бога, скажуть: якщо Бог є, то чому він не втручається?… А ті, хто вірить можуть подумати, що Бог їх покинув, або байдужий до них. Протягом життя у людини виникає багато питань, ДИВІТЬСЯ