Де живе Бог?

Як люди зображають Бога? Яким Він є? Чи справді Бог сидить   на хмарах? 

Дехто вважає,  що на це питання неможливо відповісти однозначно, бо у Біблії є ряд суперечностей.

Чи справді усе так складно? 

Щоб це зясувати, необхідно розуміти ким є Бог. Про Нього сказано у Біблії: "Ніхто з людей Бога ніколи не бачив, та єдинородний бог, який перебуває при лоні Батька, розказав, яким він є" (Івана 1: 18).  "Бог є Дух, і ті, хто йому поклоняється, повинні поклонятися в дусі та в правді" (Івана 4: 24)

Оскільки Бог є Дух, то і побачити його фізичним зором неможливо, бо це є поза межею людських можливостей. А ще важливо пам’ятати, що як Творець усього та Джерело життя Він має надзвичайну потужність і силу. Тому, жодна людина не в стані побачити Його та залишатися живою. Бог живе там, де людині не дістатись: «...Він єдиний має безсмертя і перебуває в неприступному світлі; його жодна людина не бачила й бачити не може. ...» (1 Тимофія 6:16).

Хоча й сказано, що побачити не можна, але ж нам цікаво довідатись, що то за світло де Він перебуває? Про це розповідає Боже Слово. Написано, що «Небо,— небо для Господа, а землю віддав синам людським» (Псалом 115:16). Земля лише крихітна цяточка в безмежному просторі. То як ми можемо уявити собі помешкання Бога, якщо навіть вчені досі точно не можуть встановити межі всесвіту?

Іноді люди заявляють, що космонавти були у космосі, але Бога там нема. Мабуть, ви розумієте, що «...Всевишній не проживає в рукотворних домах, і про це говорить пророк: «Мій престол — небеса, а земля — підніжок для моїх ніг. Який дім ви збудуєте для мене?— говорить Єгова.— Або де місце мого відпочинку? Хіба не моя рука все це створила?»» (Дії 7:48—50). 

То як має виглядати Божий дім, якщо Він Сам створив усе? Якщо ми щось і уявляємо, то це лише блідий плід нашої уяви. Нема нічого дивного, що особа, яку важко описати словами і неможливо побачити (без загрози життю) дає сама про себе знати людям, щоб оголосити про свої наміри та дати настанови.

Неодноразово Біблія описує ситуації, коли Бог спілкувався з людьми, і навіть з’являвся їм у надзвичайні способи. Якщо ми до кінця не можемо збагнути, що таке Дух, тому й не дивно, що нам важко зрозуміти деякі речі, пов’язані із ним. Але, тим більше зворушує той факт, що така Особа, як Всемогутній Бог, маючи верховну владу над усесвітом цікавиться недосконалими грішними людьми, а навіть спілкується з ними у різні способи! Але чи це є доказом того, що ці люди Його бачили таким яким він є насправді? Приводжу уривки із статті, що розглядає це питання на підставі Біблії:

Чи хтось уже бачив Бога?

…Коли б якась людина заслужила привілею бачити Бога, то певно це був би Авраам. Сталось одного разу, до Авраама прибули три відвідувачі з божественною звісткою. Авраам звернувся до одного з них як Єгова. Чи з цього виходить, що Авраам дійсно бачив Бога?

Про це читаємо в 1 Мойсеєвій 18:1-3, де каже: «І явився до нього Господь [Єгова, НС] між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки. І він ізвів очі свої та й побачив: ось три мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч їм,— і вклонився до землі, та й промовив: Господи [Єгово, НС], коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх,— не проходь повз Свойого раба!»

Пізніше, коли Авраам з його трьома відвідувачами дивились на Содом із підвищеної місцевості, то два залишили його й пішли відвідати місто. У 22 вірші каже: «А Єгова ще стояв перед Авраамом». Чи Авраам дійсно бачив Єгову своїми фізичними очима…? Але, чи цей висновок погоджується з Біблією?

Іван, апостол, якого Ісус особливо любив, підтвердив факт, під натхненням він сказав: «Ніхто Бога ніколи не бачив» (Івана 1:18). Якщо це так, то кого ж Авраам бачив? Мойсеїв досвід допоможе нам відповісти на те запитання.

Як Мойсей бачив Бога

Одного разу Мойсей заявив своє бажання бачити Бога. В 2 Мойсеєвій 33:18-20 читаємо так: «Покажи мені [Мойсеєві] славу Свою [Божу]! І Він промовив: Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім’ям [Єгови, НС] перед тобою. І я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний. І Він промовив: Ти не зможеш побачити лиця Мого,— бо людина не може побачити Мене — і жити».

Те що Бог дозволив Мойсеєві бачити була Його слава. У віршах 21-23 каже так: «І промовив Господь [Єгова, НС]: Ось місце при Мені,— і ти станеш на скелі. І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду. А здійму руку Свою,— і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме».

Згідно з тим, що Єгова сказав Мойсеєві й з тим, що сказав апостол Іван, то Мойсей не бачив матеріалізованого Бога або Його форми. Мойсей тільки бачив залишкове зображення божественної присутності. Навіть під такими обставинами Бог мусив охороняти Мойсея. Очевидно, Мойсей не бачив самого Бога.

Коли Мойсей говорив з Богом «лице в лице», так як каже в 2 Мойсеєвій 33:11, то не мав видимого контакту з Єговою. З цього вислову бачимо спосіб яким Мойсей спілкувався з Богом, а не те що він бачив. Говорити з Богом «лицем до лиця» натякає на двосторонню розмову. Подібно цьому, людина може говорити з кимсь по телефону й не бачити тієї особи.

Мойсей не говорив з Богом й не одержував від Нього інструкції, через видіння, так як бувало з іншими пророками. Це можна бачити із сказаного в 4 Мойсеєвій 12:6-8: «І сказав Він: Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь [Єгова, НС], дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду. Не так раб Мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений! Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа [Єгови, НС] він оглядає». В якому ж значенні Мойсей бачив «образ Єгови»?

Мойсей бачив «образ Єгови», коли з Аароном і деякими чоловіками були на горі Сінайській. У 2 Мойсеєвій 24:10 є написано так: «І вони споглядали на Ізраїлевого Бога, а під ногами Його ніби зроблене з сапфірової плити, і немов саме небо, щодо ясности». Як же Мойсей з тими чоловіками «бачили Ізраїлевого Бога», оскільки Бог сказав Мойсеєві, що «людина не може бачити Мене,— і жити»? У 11 вірші пояснює й каже: «Він не простяг Своєї руки на достойних із синів Ізраїля. І вони споглядали на [видіння] Бога,— і їли й пили». Отже, Мойсей й інші бачили тільки вигляд Бога з допомогою видіння.

Ангельські представники

Величному Творцю всесвіту не потрібно сходити з Його високого місця на небі, для того, щоб передавати деяким людям звістки. Крім трьох записаних разів, що чулось Божий голос, коли Його Син був на землі, то Єгова завжди передавав Свої звістки ангелами (Матвія 3:17; 17:5; Івана 12:28). Навіть Закон, якого Бог дав Ізраїлю на горі Сінайській був переданий ангелами незважаючи на сказане, що Мойсей говорив з Самим Богом. Про це апостол Павло написав так: «Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця дана була; він учинений [переданий, НС] був ангелами рукою посередника» (Галатів 3:19).

Що Мойсей дійсно говорив з ангелом, представником Бога, бачимо із сказаного в Дії Апостолів 7:38: «Це той, що в пустині на зборах був з ангелом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими». Той ангел був особистим представником Бога Єгови, Творця, і говорив з Мойсеєм неначе Бог Сам говорив з ним.

Ангел який приніс Мойсеєві Божу звістку при горючому кущі, теж був представником. У 2 Мойсеєвій 3:2 показує, що він був ангел Єгови бо каже: «І з’явився йому ангел Господній [Єгови, НС] у полум’ї огняному з-посеред тернового куща». У 4 вірші каже: «Побачив Господь [Єгова, НС], що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-серед тієї тернини». У 6 вірші цей ангельський представник Бога сказав: «Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова». Отже, промовляючи з цим особистим представником Бога, Мойсей неначе промовляв з Самим Єговою (2 Мойсеєва 4:10).

У 6 розділі Суддів, маємо ще один приклад, що людина говорила з Богом через ангела. У вірші 11 каже, що це був «ангел Єгови». Там читаємо так: «Прийшов ангел Господній [Єгови, НС], і всівся під дубом, що в Офрі, який належить аві-езріянину Йоашеві. А син його Гедеон молотив пшеницю в виноградному чавилі, щоб заховатися [заховати її, НС] перед мідіянітянами». Цей вісник, «ангел Єгови» потім представляється немов Сам Бог Єгова. У віршах 14 і 15 читаємо так: «Обернувся до нього [Гедеона] Господь [Єгова, НС] і сказав: Іди з цією своєю силою, і ти спасеш Ізраїля з мідіянської руки. Оце я послав тебе. І відказав йому Гедеон: О, Господи [Єгово, НС] мій,— чим я спасу Ізраїля?» Отже, в Біблії матеріалізований ангел, якого Гедеон бачив і з яким розмовляв, представляється як Сам Єгова. У 22 вірші, Гедеон каже: «Я бачив Господнього [Єгови, НС] ангела обличчя в обличчя». Ангел говорив точно те, що Бог наказав йому говорити. Отже, Гедеон говорив з Богом через цього ангельського представника.

Також зверніть увагу на те, що сталось з Маноахом і його дружиною, батьками Самсона. Біблія каже, що ангельський вісник був «ангел Господній [Єгови, НС]» і «ангел правдивого Бога» (Суддів 13:2-18). У 22 вірші Маноах сказав своїй дружині: «Ми справді помремо, бо ми бачили Бога». Хоч Маноах бачив матеріалізованого представника Бога, то вважав це бути таке саме як би бачив Самого Бога.

«Жодна людина не бачила Бога»

Уже ясно чому Авраам звертався до матеріалізованого ангельського представника Божого, як до Самого Бога Єгови. Тому що цей ангел говорив точно те, що Бог хотів переказати Авраамові, і особисто представляв Його [Єгову], тому то Біблія каже, що це «Єгова з’явився йому» (1 Мойсеєва 18:1, НС).

Пам’ятайте, що ангельський представник може так точно передавати Божі звістки, так як наші слова точно передаються по телефону або радіо. Отже, можемо зрозуміти чому Авраам, Мойсей, Маноах, та інші могли говорити з матеріалізованим ангелом немов з Самим Богом. Тоді як ці особи бачили тих ангелів і славу Єгови передану ними, то не могли бачити Бога. Тому це ніяк не суперечить словам апостола Івана: «Ніхто Бога ніколи не бачив» (Івана 1:18). Ці чоловіки бачили тільки представників Бога, а не Його Самого.

«Пробудись!» 8 квітня 1989 с. 20–22 Чи хтось уже бачив Бога?

Двокрапка

Микола Минулого разу я обіцяв, що ми обговоримо з вами цей вірш Луки 23:43, пригадуєте?

Назар     Так, я люблю усе перевіряти.

Микола Довгий час точаться суперечки як слід читати Луки 23:43: «Поправді кажу тобі:   сьогодні ти будеш зо Мною в раю!» чи «Поправді кажу тобі сьогодні:   ти будеш зі мною в Раю» (переклад нового світу Святого Письма).  Як вважаєте, де має стояти двокрапка — перед словом "сьогодні" чи після?

Назар     Головне, щоб було так як у оригіналі.
 
Микола  Чи вам відомо, що розділові знаки почали вживатись аж у IX столітті н. е.? То що ви візьмете за основу для вирішення цього питання: вчення Христа і решту Біблії, чи розділовий знак, вставлений у текст через сотні років після того, як Ісус промовив ці слова?

Назар     Звичайно ж вчення Ісуса і Біблію.

Микола Однак, у більшості перекладів розділовий знак вживається так, що суперечить способу мислення Христа. А Ісус аж ніяк не вважав рай якоюсь частиною світу померлих, а швидше мав на увазі відновлення раю на землі. Про це свідчать його слова: «… надходить час, коли всі, хто перебуває в пам’ятних гробницях, почують його голос і вийдуть: хто чинив добро — для воскресіння життя, а хто чинив зло — для воскресіння суду. (Ів. 5:28, 29). Зрозуміло, що вийдуть з гробниць на землі, а не на небі. У Біблії рай це не просто якийсь стан небесного блаженства, а це буквальне місце, в якому колись перебували Адам з Євою, з якого вони були вигнані. Хіба той рай був на небі?

Назар     Ні, рай був на землі. Я розумію куди ви хилите. Але Ісус пообіцяв тим, хто повірить у нього, що вони будуть царювати із ним на небі. 

Микола Давайте поміркуємо, коли Ісус міг виконати свою обіцянку: 1. в той же день? 2. Чи після того, як сповнить Божий намір та зробить землю раєм? В той же день він не міг цього зробити аж ніяк, бо був у могилі, а воскрес аж на третій день! Тому можна зробити висновок, що Ісус говорив про майбутнє. Чи не так?

Назар     Так, хоча я і не зовсім розумію, але Біблія для мене – авторитет. Цього не можна заперечити.

Микола Досі земля ще не перетворена на рай. Тому злочинець не міг потрапити туди в той день, коли помер. З іншого боку, Ісус обіцяв йому життя в раю, а не на небі. Дехто все ж вірить, що мова про небесний рай, але це не так. То З чого ще видно, що говорилось про земний Рай?  Чи хочете знати, що написано про це у Біблії?

Назар     Я маю сумнів, що ви це зможете довести, але я все ж хочу знати як це можливо, бо Ісус буде на небі, а рай на землі?

Микола Приємно, що ви хочете знайти правду. Тож в Об’явлення 21:1—5 і 22:1, 2 описуються чудові умови, які існуватимуть на «новій землі» і які нагадують перший Рай в Едемі, де було дерево життя. Як уже було сказано, Ісус обіцяв розкаяному розбійникові, що він буде жити в раю, але цю обіцянку Ісус виконає лише тоді, коли царюватиме з неба над землею та воскресить усіх достойних жити під його правлінням, (в тому числі й розкаяного розбійника). Тож яким чином Ісус буде із злочинцем? У тому розумінні, що воскресить його, попіклується про його фізичні та духовні потреби для вічного життя. Якщо вами хтось опікується, дбає про ваші потреби, то чи ви не вважаєте таку особу близькою? Чи не скажете про неї, що вона з вами, навіть, якщо між вами простягається велика відстань?

Назар     Таке пояснення логічне і зрозуміле.

Микола Отже, Ісус помираючи обіцяв, що той розбійник буде мати можливість жити у раю, коли воскресне. Тому слова записані Лукою можна прочитати лише так: «Правду говорю тобі сьогодні: ти будеш зі мною в Раю». Чи ви згодні з цим?

Назар     Погоджуюсь. Але у мене тепер виникли ще інші питання.

Чи Біблія для українців?

Нема такої національності як самарянин, але «добрі самаряни» є по цілій землі. У притчі про доброго самарянина Ісус говорив не лише про милосердя до незнайомих, але й засуджував упереджене ставлення євреїв до інших. Не уникнули цієї проблеми й інші народи, ставлячись у свою чергу підозріло й зневажливо до єврейського народу. 

Переважно люди ставляться з упередженням до тих, які відрізняються від них походженням, релігією, національністю, статками та ін..

Декотрим довелось відчути таке ставлення до себе. У такі прикрі моменти дуже гостро відчуваєш несправедливість, що панує у світі.

Що породжує упередження і дискримінацію?

Люди часом не задумуються про причини їхнього упередження, а ці причини часто мають глибоке коріння. 

Як маленький сірничок може знищити великого ліса, так само й  несправедливість у ставленні до інших матиме свої гіркі наслідки. Хоч би як хтось намагався виправдовувати таку негідну поведінку, то цим він ображає Бога.

Ось приклад розмови:

Олекса    Чи ви довіряєте Біблії?

Левко         Ріки міліють, ліси рідіють… Як я можу довіряти євреям, які норовлять когось використати, обхитрувати, вони шукають вигоди, а таких як ми з вами вони мають за рабів. Біблію написали для того, щоб загарбати і підкорити увесь світ. 

Олекса    Але хіба всі євреї такі? І чи немає серед українців жорстоких жадібних людей?

Левко         Та є в усіх народах такі… 

Олекса    А ви вірите в Бога?

Левко         Так я вірю в Бога і ходжу до церкви, до нашої української. А що?

Олекса    То ви напевно добре знаєте, що Ісус і всі апостоли без винятку були євреями. Ми не можемо говорити про усіх євреїв зневажливо, бо серед них є достойні люди, чи ж не так?

Левко         Чому ж тоді їх Бог покарав? Хіба не вони вбили Ісуса? А хто переслідував і вбивав апостолів?

Олекса    Не лише їх, але й інших євреїв, що стали християнами. Апостол Павло визнавав, що переслідував християн, які зреклися віри батьків: «...«Я юдей, ... Мене навчили точно дотримуватися Закону прабатьків; і я був ревним служителем Бога так само, як всі ви сьогодні. Я переслідував — іноді навіть до смерті — поборників цієї Дороги: зв’язував та віддавав у в’язниці як чоловіків, так і жінок,» (Дії 22:3, 4). Таким він був через незнання. А пізніше він став вірити в Ісуса та проповідувати про нього не тільки євреям але й іншим. Ісус йому пробачив, призначивши його апостолом, тому Павло написав: «...мене було призначено навчати про віру і правду інші народи.» (1 Тимофія 2:7), (Дії 22:6—16) Чи Павло ставши християнином перестав бути євреєм?

Левко         звичайно, що ні, - я ніколи не задумувався про те, що і серед євреїв могли бути теж християни. Виходить, вони від своїх же й постраждали.

Олекса    Колись Бог вибрав євреїв для важливого завдання, але зрештою вони були відкинуті як вибраний народ за непослух.

Левко        А чому вони дотепер вважають себе кращими за інших?

Олекса    Протягом віків, ще до приходу Ісуса вони почали викривляти Божі закони, неправильно їх трактуючи, вони додали безліч правил, що вважали їх вищими за Божі. За часів Ісуса євреї настільки відійшли від Божої науки, що Ісус сказав про них: «...«Мойсеєве місце зайняли книжники й фарисеї… Вони в’яжуть важкі тягарі та звалюють їх на плечі людей, а самі не хочуть їх і пальцем ворухнути… Вони все роблять для того, щоб їх бачили люди, бо розширюють коробочки з уривками з Писання, які носять для захисту, і подовжують торочки на своєму вбранні. Вони люблять мати найпочесніші місця на вечерях та сидіти спереду в синагогах  і прагнуть, аби їх вітали на ринкових площах і зверталися до них: «Учителю».» (Матвія 23:2—7) Як бачите, Ісус засуджував таку поведінку. Бо вони не лише величалися, але й презирливо ставились до людей: до неєвреїв, до жінок, до вбогих.

Такі розмови можна почути дедалі частіше. Переважно люди намагаються виправдати своє упереджене ставлення до інших тим, що інші заслуговують такого ставлення до себе. Але чи це подобається Богові? І чи Він потурав огидній зарозумілій поведінці тих, кого вибрав для виконання важливого завдання? От про це говориться у Вартовій башті: 

«Ці фанатичні керівники взяли з Мойсеєвого Закону вказівки про відокремленість від інших народів та перекрутили їх, вимагаючи від людей ставитися з презирством до неєвреїв. Так вони поступово створили релігію, що закликала ненавидіти язичників, а це в свою чергу викликало ненависть з боку тих самих язичників.

Юдейським провідникам було досить легко проповідувати презирство до язичників, бо євреї за тих часів і так вважали язичників підлими створіннями. …Під впливом своїх керівників євреї трималися осторонь від інших та розвинули в собі підкреслене почуття виключності. (Порівняйте Івана 4:9).

Такі вчення про неєвреїв аж ніяк не сприяли добрим стосункам між євреями та язичниками. Язичники почали вважати євреїв людьми, котрі ненавидять усе людство. Римський історик Таціт (народився коло 56 року н. е.) зауважив стосовно євреїв, що «вони ставляться до всіх інших людей з цілковитою ненавистю, як до справжніх ворогів». Таціт також стверджував, що язичників, навернених в юдаїзм, вчили зректися своєї країни та вважати за ніщо свою сім’ю та друзів. У більшості випадків римляни толерантно ставилися до євреїв, котрі через свою чисельність здавалися досить грізним ворогом. Але повстання, учинене євреями 66 року н. е., призвело до жорстоких репресій з боку римлян, кульмінацією яких стало знищення Єрусалима в 70 році н. е.

Чи було щось спільне між таким поглядом на чужинців та формою поклоніння, якої навчав Мойсеїв Закон? Закон справді заохочував триматися окремо від інших народів, однак метою цього було захистити ізраїльтян, особливо їхнє чисте поклоніння (Ісуса Навина 23:6—8). Одночасно Закон вимагав, аби до чужинців ставилися справедливо й чесно, а також виявляли до них гостинність; відійти від цієї вимоги можна було лише тоді, коли чужинець виявляв явний непослух до ізраїльських законів (Левит 24:22). Єврейські релігійні провідники Ісусових днів відійшли від поміркованості у стосунках із чужинцями, якої з усією очевидністю навчав Закон. Отже, вони створили форму поклоніння, котра розпалювала ненависть і до котрої ставилися з ненавистю інші. Насамкінець єврейський народ у першому сторіччі втратив схвалення Єгови (Матвія 23:38)." ("Вартова башта", 1 грудня 1998 р., стор. 9–10 абз. 7–11). 

Коли упередження і дискримінації уже не буде? Які поради дає Бог, щоб викоренити упередження?